ГНЕУ виявило проблемні моменти спадкового блоку в проєкті Цивільного кодексу

Раніше писала «Судово-юридична газета», Головне науково-експертне управління розглянуло проєкт нового Цивільного кодексу України, який передбачає масштабне оновлення приватного права. У попередньому матеріалі було детально проаналізовано зауваження ГНЕУ до Книги шостої «Право сімейне».

Зокрема, зауваження стосувалися можливості розірвання шлюбу через нотаріусів. Також критику викликала норма про можливість стягнення моральної шкоди у разі відмови від укладення шлюбу без чітко визначених критеріїв. Висловлено позицію, що відшкодуванню можуть підлягати лише фактично понесені, документально підтверджені та обґрунтовані витрати.

ГНЕУ розглянуло усі 9 книг проєкту Цивільного кодексу України, у цьому матеріалі акцентуємо увагу на Книзі сьомій «Право спадкове».

Ідеться про деталізацію права заповідача покладати на спадкоємця додаткові обов’язки. Зокрема, пропонується закріпити його право визначати у заповіті особу опікуна (піклувальника) для своєї малолітньої чи недієздатної дитини. Така воля заповідача має враховуватися органом опіки та піклування або судом під час ухвалення рішення про призначення опікуна.

Також передбачено можливість встановлення заповідального розпорядження щодо домашніх тварин та врегулювання питань управління спадщиною на підставі договору. Додамо, «Судово-юридична газета» вже писала, що домашніх тварин можна буде передавати за заповітом. Також, заповідач зможе визначити особу, якій передаються домашні тварини й встановити умови їх утримання та догляду.

Що викликало зауваження у проєкті Книги сьомої «Право спадкове»

У проєкті передбачено, що спадкоємцями за заповітом можуть бути також діти, зачаті протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій із використанням біологічного матеріалу заповідача та народжені живими після його смерті.

Водночас формулювання про «зачаття протягом шести місяців» потребує уточнення, адже при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій складно чітко визначити момент зачаття — чи йдеться про запліднення в лабораторії, чи про імплантацію ембріона в організм матері. Крім того, пропонується об’єднати частини першу та третю відповідної статті, щоб уникнути штучної неузгодженості між ними.

У статті 1719 проєкту пропонується віднести до складу спадщини, зокрема, право на репарації. Водночас у тексті не наведено визначення цього поняття саме в контексті цивільних правовідносин і спадкування. Із формулювання статті випливає, що репарації фактично розглядаються як різновид соціальних виплат, однак чіткого пояснення немає.

При цьому в чинному законодавстві термін «репарації» використовується у різних значеннях. В одних законах ідеться про стягнення з держави-агресора відповідно до норм міжнародного права, в інших — про доходи, отримані від РФ за завдану агресією шкоду. Окремо передбачені «невідкладні проміжні репарації» як комплекс заходів відновлювального характеру для постраждалих осіб. Крім того, у міжнародному праві репарації можуть мати різні форми: грошову компенсацію, реституцію майна, реабілітацію чи сатисфакцію.

З огляду на це не всі складові права на репарації можуть входити до спадщини. Тому доцільно чітко визначити, що саме може успадковуватися — наприклад, право на компенсацію матеріальної шкоди, завданої міжнародно-протиправним діянням.

Також варто окремо врегулювати питання включення до складу спадщини одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця чи іншої особи.

Окремі зауваження стосуються частини четвертої статті 1734, яка дозволяє заповідачу зобов’язати спадкоємця утримувати та доглядати за його твариною. Це положення потребує деталізації: необхідно визначити наслідки невиконання такого обов’язку, долю тварини у разі відмови від спадщини чи смерті спадкоємця, а також механізм контролю за виконанням і строк дії такого зобов’язання.

У статті 1757 проєкту пропонується уточнити, що до першої черги спадкоємців належать також діти, зачаті із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій із використанням біологічного матеріалу заповідача та народжені живими.

ГНЕУ звернуло увагу, що включення осіб, які перебували зі спадкодавцем у фактичному сімейному союзі, до третьої черги спадкоємців за законом є дискусійним. Законодавство надає особливий спадковий статус подружжю, яке перебувало в зареєстрованому шлюбі, тому той із подружжя, хто пережив спадкодавця, входить до першої черги спадкоємців.

Водночас відповідно до ст. 1474 проєкту на відносини у фактичному сімейному союзі поширюються положення гл. 102 «Правовий режим майна подружжя», що свідчить про визнання особливого характеру таких відносин, наближеного до подружніх.

Отже, надання спадкових прав особам у фактичному сімейному союзі фактично зближує їх правове становище зі становищем подружжя. З огляду на це доцільно розглянути питання про включення осіб, які перебували у фактичному сімейному союзі, до кола спадкоємців за законом не нижче другої черги.

Положення ч. 1 ст. 1761 проєкту відповідно до якої до п’ятої черги чергу право на спадкування за законом пропонуються віднести осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сімʼєю не менше пʼяти років до часу відкриття спадщини, крім фактичного сімейного союзу є концептуально суперечливим та створює правову невизначеність. Адже, згідно із проєктом під фактичним сімейним союзом розуміється проживання двох осіб протилежної статі однією сімʼєю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюб. Виключення фактичного сімейного союзу з п’ятої черги та одночасне включення його до третьої черги створює непослідовне регулювання, оскільки критерій «проживання однією сім’єю» застосовується по-різному без чіткого обґрунтування.

Крім того, встановлення п’ятирічного строку спільного проживання для одних осіб і відсутність такого критерію для фактичного сімейного союзу викликають сумніви щодо забезпечення рівності правового підходу до схожих за своєю соціальною природою відносин.

До того ж зміст терміну «особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю» не виглядає зрозумілим, оскільки згідно з ч. 3 ст. 1472 проекту «сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки.

 Членами сім’ї є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, діти та особи, які взяли дітей на виховання у сім’ю, а також інші родичіза походженням, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки». ГНЕУ зауважимо, що частина зазначених членів сім’ї входять до інших черг спадкодавців, зокрема, діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки входять до першої черги спадкоємців.

ГНЕУ підтримало ідею створення механізму управління корпоративними правами у складі спадщини, але висловило такі зауваження:

• Положення про управління корпоративними правами не узгоджується з природою управління за ст. 1783 проєкту, оскільки управитель має зберігати майно, а не активно ним розпоряджатися. Виникає суперечність між «управителем спадщини» (пасивне управління) і «управителем корпоративних прав» (активне управління). Доцільно уточнити ч. 3 ст. 1785 проєкту для уніфікації підходів.
• Управитель отримує фактичний контроль над корпоративними правами, зокрема бере участь у загальних зборах та у разі смерті єдиного учасника може призначати виконавчий орган.

Такий підхід є дискусійним, оскільки управитель фактично заміщує власника без підтвердженого спадкового права. Також необхідно обмежити його повноваження рішеннями, необхідними для забезпечення безперервної діяльності юридичної особи до вступу спадкоємців у права.

Окрім цього, ГНЕУ акцентувало увагу на тому, що у статті не передбачено механізм контролю за діями управителя, зокрема не визначено, хто саме здійснює контроль за його діяльністю (нотаріус, суд чи спадкоємці), а також не врегульовано питання відповідальності за завдані ним збитки.

Нагадаємо, згідно з проєктом Цивільного кодексу України спадкоємці можуть успадкувати не лише право на компенсації, а й зобов’язання спадкодавця. Зокрема, до них можуть перейти обов’язок відшкодувати майнову шкоду, завдану спадкодавцем; обов’язок компенсувати моральну шкоду за рішенням суду; обов’язок сплатити неустойку, присуджену за життя спадкодавця.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.