Анулювали інвалідність «заднім числом»: суд в Одесі викрив надумані борги для пенсіонера
Суд в Одесі розглянув адміністративну справу щодо оскарження рішення про скасування інвалідності та нарахування суми переплати пенсії. Позивач просив визнати протиправними рішення уповноваженої медичної установи і органу Пенсійного фонду, якими було скасовано статус інвалідності та сформовано велику заборгованість. За результатами розгляду суд дійшов висновку про відсутність належних доказів правомірності дій з боку відповідачів.
Звідки взяли майже 147 тисяч грн боргу?
Одеський окружний адміністративний суд розглянув справу №420/41225/25 за позовом громадянина до державної установи МОЗ та Пенсійного фонду в Одеській області щодо скасування рішень, пов’язаних із відміною інвалідності та нарахуванням переплати пенсії.
Позивач просив суд – визнати протиправним та скасувати рішення державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», а також скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області №2528 від 9 липня 2025 року. Предметом судового спору стало рішення Пенсійного фонду щодо переплати пенсії за період із 1 грудня 2023 року по 30 червня 2025 року на велику суму – 146950,81 грн.
Ця справа розглядалася в контексті масштабної державної перевірки діяльності медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) внаслідок цілої низки рішень РНБО 2023-2024 років. Річ у тому, що українські суди почали формувати нову практику щодо масових перевірок інвалідності, ініційованих після рішень РНБО. Саме тому держава запустила механізм ревізії інвалідностей, встановлених під час воєнного стану, особливо у випадках, де могли бути факти зловживання. Одна з таких перевірок призвела до того, що чоловікові не лише скасували інвалідність заднім числом, але ще й нарахували майже 147 тисяч гривень «переплати».
Позивачем у даній справі є чоловік, якому ще у 2022 році було встановлено II групу інвалідності. Це рішення не було одноразовим чи формальним: у 2023 році він повторно пройшов медико-соціальну експертизу. Медкомісія підтвердила наявність підстав для інвалідності, продовживши її строк до 2025 року. Тобто йдеться про особу, яка щонайменше двічі проходила повноцінне обстеження із відповідними медичними висновками.
Таким чином, на підставі отриманих документів орган ПФУ призначив і виплачував пенсію по інвалідності. Виплати здійснювалися стабільно, протягом тривалого часу, у межах чинного законодавства, без будь-яких зауважень з боку державних органів. Проте наприкінці 2024 року ситуація різко змінилася.
Центральна медико-соціальна експертна комісія, функції якої вже були передані спеціалізованій державній установі, повідомила позивача про необхідність пройти повторне обстеження. Підставою для цього стали листи від Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань. У цих листах містилася вимога перевірити обґрунтованість встановлення інвалідності.
Важливою деталлю є те, що повідомлення про виклик було направлено ще наприкінці грудня 2024 з вимогою – з’явитися на медкомісію у січні 2025 року. Однак фактично позивач отримав цей лист лише у лютому. Це вже створювало процесуальну проблему: особа фізично не могла прийти у визначений строк. Водночас сам чоловік не ухилявся від перевірки. Він добровільно прибув до спеціалізованої установи і пройшов стаціонарне обстеження наприкінці березня – на початку квітня 2025 року. Разом із лікарськими оглядами також були проведені базові медичні аналізи та функціональні дослідження. Після цього позивачу повідомили, що відповідне рішення ухвалять пізніше.
Здавалося б, процедура була дотримана: чоловік прибув до медустанови, пройшов необхідні обстеження, надав свої документи. Однак уже 10 червня 2025 року експертна команда дійшла іншого висновку, який виявився дуже суттєвим у цій справі. Цього разу мова йшла не про уточнення стану здоров’я пенсіонера, а про доволі кардинальну зміну: було повністю скасовано рішення про сам факт встановлення інвалідності, причому заднім числом.
Саме така ретроспективність стала найбільш драматичною частиною історії. Медкомісія зазначила, що інвалідність була встановлена необґрунтовано – починаючи ще з 1 грудня 2023 року. Тобто держава фактично вирішила, що протягом півтора року чоловік начебто безпідставно отримував пенсію. Наслідки цього рішення виявилися миттєвими для пенсіонера, якого незаконно позбавили статусу особи з інвалідністю.
Формальний підхід: чому рішення ПФУ – незаконне
Описана історія стала типовим прикладом того, як антикорупційна кампанія трансформується у конкретні людські долі. Головне питання, яке постало перед судом, полягало не в медичних аспектах, а в юридичних: чи мала держава право діяти саме так, і чи були дотримані усі процедури?
Згідно з матеріалами справи, 9 липня 2025 року орган ПФУ ухвалив чергове рішення – про облік переплати пенсії. За розрахунками Пенсійного фонду, сума цієї переплати склала майже 147 тис. грн. Це був не просто бухгалтерський запис: фактично держава сформувала фінансову претензію до особи, яка до цього вважалася законним отримувачем соціальної допомоги.
Більше того, на підставі свого рішення Пенсійний фонд звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми. Як наслідок, чоловік опинився в ситуації подвійного тиску: з одного боку – несподівана втрата статусу інвалідності, з іншого – вимога примусового повернення значної суми грошей. Саме цей факт і змусив його звернутися до адміністративного суду. Позивач оскаржив як рішення про скасування інвалідності, так і рішення Пенсійного фонду, яке було похідним від першого.
Розгляд цієї справи показав глибоку проблему сучасного адміністративного процесу: держава може ініціювати масштабні перевірки, але не завжди здатна юридично обґрунтувати свої рішення в конкретній справі. Саме тому суд почав із базового принципу – обов’язку суб’єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій. У таких справах саме держава має показати, що її рішення було законним, обґрунтованим і прийнятим у встановленому порядку.
Однак у цій справі відповідачі фактично самоусунулися від процесу. Попри пряму вимогу суду, державні установи не надали ні повного тексту рішення, ні протоколу засідання, ні документів, на підставі яких воно ухвалювалося. Також не було надано жодних доказів того, що процедура перевірки проводилася належним чином. Це мало визначальне значення. Суд прямо зазначив, що не може перевірити, які саме документи досліджувалися, які висновки робилися лікарями і чому було прийнято настільки радикальне рішення – повне скасування інвалідності.
Ще більш важливим стало питання підстав для проведення самої перевірки щодо нарахування пенсії. Державні установи посилалися на листи СБУ та ДБР. Але суд детально проаналізував законодавство і дійшов висновку, що такі листи не є достатньою правовою підставою в даному випадку. Згідно з чинними нормами, перевірка обґрунтованості рішень МСЕК може проводитися лише на підставі процесуальних документів: постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді. Проте в цій справі жодного такого документа не було надано. Фактично суд констатував: держава діяла поза межами визначеної процедури. Пенсійний фонд ініціював перевірку, не маючи належного юридичного інструменту для цього.
Окремо суд звернув увагу на відсутність доказів кримінального провадження. У матеріалах справи не було жодної інформації про те, що відносно позивача відкрито провадження чи ведеться розслідування. Це ще більше підривало позицію відповідачів. Не менш вагомим було і те, що позивач не ухилявся від медичного обстеження. Він своєчасно з’явився, пройшов медичні процедури, співпрацював із державною установою. Тобто підстава для автоматичного скасування інвалідності через неявку або відмову від обстеження також була відсутня.
У підсумку суд дійшов висновку, що рішення про скасування інвалідності було прийняте без належного обґрунтування, без чіткого дотримання процедури і без необхідної доказової бази. Логічним наслідком стало і скасування рішення Пенсійного фонду. Суд прямо зазначив, що воно є похідним від первинного рішення про інвалідність. Якщо дане рішення незаконне, то і всі наступні дії, які на ньому базуються, також втрачають правову силу.
Таким чином, позивач не лише відновив свій статус, але й був звільнений від обов’язку повертати безпідставне нарахування, сума якого склала майже 147 тисяч грн. Фактично суд поставив чітку межу: антикорупційна кампанія не звільняє органи влади від обов’язку дотримуватися прав людини і процесуальних гарантій.
Автор: Валентин Коваль
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
