Правова пастка для АРМА: чому конкурс на пошук управителя активів групи «ІДС Україна» може опинитися поза законом

Відсутність у судових рішеннях прямої заборони на користування корпоративними правами групи "ІДС Україна" ("Моршинська", "Миргородська", "Аляска") створює правову колізію, яка фактично позбавляє АРМА законних підстав для проведення конкурсу з вибору управителя. Ситуація довкола передачі активів лідера ринку мінеральних вод демонструє системну пастку, в якій опинилися і державні органи, і потенційні приватні партнери через невідповідність процесуальних документів вимогам чинного законодавства.

Суть правової колізії

Ситуація довкола передачі корпоративних прав групи "ІДС Україна" в управління Національного агентства з розшуку та менеджменту активів залишається юридично неврегульованою вже кілька років. Попри формальне існування низки судових рішень про арешт та передачу активів, правові суперечності у цих документах фактично блокують можливість проведення законного конкурсу на пошук управителя. Юридичний аналіз показує, що проблема полягає не просто у процедурних затримках, а у фундаментальних недоліках судових рішень, які створюють системні ризики як для держави, так і для потенційних приватних партнерів.

Вихідною точкою правової колізії є зміст ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від 2 червня 2022 року, що були винесені у межах кримінального провадження №42000000063. Цими рішеннями було накладено арешт на корпоративні права всіх компаній групи, а саме ПрАТ "ІДС", ПрАТ "МЗМВ Оскар", ПП "ІВА", ПрАТ "МЗМВ", ТОВ "ІДС Аква Сервіс", ТОВ "Потужність" та ДП "Нова.Ком". Проте зміст цих ухвал є обмеженим, оскільки суд встановив заборону лише на відчуження та зміну розміру часток власників. При цьому жодної заборони на користування або управління корпоративними правами безпосередньо власниками встановлено не було.

Така ситуація перебуває у прямому протиріччі з нормами Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 170 КПК визначає, що арешт майна може включати заборону відчуження, розпорядження або користування ним. Більше того, пункт 5 статті 173 кодексу прямо зобов’язує суд вказати у своєму рішенні, чи обмежується право користування майном.

Позиція суду

Ймовірно, такий характер судових рішень пояснюється тим, що фігуранти провадження, а саме підсанкційні Михайло Фрідман та його партнери з російської "Альфа-груп", володіють опосередковано лише певною часткою у групі компаній "ІДС Україна". Суд застосував принцип найменш обтяжливого способу арешту, щоб не порушити права інших доброчесних акціонерів групи. Проте це створило ситуацію, за якої Агентство отримує активи, якими власник може законно користуватися.

Проблема неможливості виконання таких ухвал неодноразово визнавалася і самими посадовцями Агентства у попередні роки. Зокрема, колишній керівник АРМА Дмитро Журахович зазначав, що виконання подібних рішень суду є фактично неможливим з юридичної точки зору. Цю ж позицію підтримувала інша ексголова Агентства Олена Дума, яка прямо вказувала на суттєві недоліки існуючих судових рішень.

Правова невизначеність підтверджена і актуальною судовою практикою. Верховний Суд у своїх постановах від 16 травня 2025 року у справі номер 903/421/24 та від 9 червня 2025 року у справі №922/1633/24 фактично зафіксував, що управління активами з боку Агентства є неможливим, якщо власника не позбавлено права користування ними.

Вимоги оновленого закону

Ситуація додатково ускладнилася після 30 січня 2026 року, коли набули чинності ключові положення нового закону "Про АРМА". Стаття 18 прим 1 встановлює жорстку імперативну вимогу, згідно з якою Агентство може управляти активами лише за умови одночасної наявності трьох чинників: арешту, заборони розпорядження та заборони користування. У випадку з групою "ІДС Україна" третя обов'язкова умова відсутня.

Також окремі ухвали про передачу активів ПрАТ "МЗМВ", ТОВ "ІДС Аква Сервіс", ДП "Нова.Ком" та ТОВ "Потужність" взагалі не містять визначеного порядку управління ними. Це є причиною того, чому Агентство раніше не оголошувало конкурсів щодо цих компаній, проте необхідні виправлення до суду так і не були подані.

Будь яка компанія, яка погодиться стати управителем за таких обставин, стикається з критичними ризиками. Це включає можливе визнання конкурсу незаконним, оскарження договорів управління та неминучий конфлікт з чинними власниками. Саме тому юридичні загрози відлякують великих інвесторів. Показовою є позиція власника Dragon Capital Томаша Фіали, який публічно заявив про відмову брати участь у таких конкурсах через їхню юридичну сумнівність.

Правове врегулювання

Загальний висновок свідчить про наявність системної правової пастки. Чинне законодавство не передбачає механізму внесення змін до суті вже винесених ухвал про арешт для доповнення їх забороною користування або визначення порядку управління. Таким чином, наявні судові рішення не можуть бути просто "виправлені".

Єдиним легітимним шляхом розвʼязання ситуації є нові судові ухвали, які б одночасно передбачали позбавлення власників права користування та чітко визначали шлях управління активами для Агентства. До моменту таких нових рішень будь які спроби провести конкурс залишаються юридично вразливими та можуть бути визнані незаконними у суді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.