Податкова палата КАС ВС ініціювала звернення до Страсбурга через фіксовані штрафи, які порушують право на мирне володіння майном

У судовій практиці дедалі частіше виникає ситуація, коли буквальне застосування закону не завжди забезпечує результат, що відповідає принципу верховенства права. Особливо гостро це проявляється у справах, де закон передбачає фіксовані штрафні санкції, не залишаючи суду можливості врахувати конкретні обставини справи.

Саме така проблема стала підставою для першого звернення податкової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для отримання консультативного висновку ЄСПЛ.

У межах конференції «Національні суди та ЄСПЛ: роль кожного, взаємодія, діалог», суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська презентувала позицію податкової палати, яка, зіткнувшись із загрозою порушення права на мирне володіння майном скористалася механізмом Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Це звернення фактично відкриває новий етап діалогу між українською судовою системою та Страсбургом щодо меж застосування принципу пропорційності.

Принцип верховенства права і межі буквального застосування закону

Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада здійснюється на засадах її поділу, а суд діє в межах визначених повноважень. Водночас стаття 8 Конституції закріплює принцип верховенства права, який, як неодноразово підкреслював Конституційний Суд, має не лише формальний, а й змістовний характер.

Інакше кажучи, застосування норми права не може обмежуватися лише її буквальним тлумаченням. Суд має оцінювати, чи призводить таке застосування до справедливого і пропорційного результату.

Цей обов’язок також випливає зі статті 129 Конституції України, яка визначає засади здійснення правосуддя, а також із положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», що зобов’язує суди застосовувати практику ЄСПЛ як джерело права.

Проблема фіксованих штрафів

Проблема, озвучена суддею Наталією Блажівською, полягає в існуванні норм, що встановлюють жорсткі, фіксовані штрафи без можливості врахування специфічних обставин справи. Буквальне застосування таких норм часто вступає в конфлікт із вимогою справедливого балансу, яку висуває ЄСПЛ.

На практиці суди стикаються з ситуаціями, коли закон встановлює жорстко визначений розмір фінансових санкцій, не передбачаючи жодної альтернативи.

У таких випадках суд не може зменшити штраф, не має можливості врахувати характер порушення та не може оцінити ступінь вини чи наслідки для держави. При цьому застосування таких санкцій має відповідати вимогам Конвенції про захист прав людини, зокрема статті 1 Першого протоколу, яка гарантує захист права власності та вимагає дотримання справедливого балансу між публічним інтересом і правами особи.

У результаті виникає юрисдикційна напруга: суд зобов’язаний перевірити пропорційність втручання, але не має процесуальних інструментів для її забезпечення.

Приклад справи

Проблема стала очевидною у справі, яку розглядав Касаційний адміністративний суд. Йшлося про ситуацію, де мало місце технічне порушення, пов’язане з незавершеною процедурою реєстрації РРО. При цьому державі фактично не було завдано шкоди.

Попри це, застосована санкція становила 200 % вартості реалізованої продукції. Сума штрафу у 200% від вартості реалізованого товару призвела до нарахування 63 млн грн стягнення. При цьому загальна вартість активів підприємства становила лише 22 млн грн.

У таких умовах санкція може набувати фактично конфіскаційного характеру, що ставить під сумнів її пропорційність.

Стандарти ЄСПЛ щодо фінансових санкцій

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що фінансові санкції не повинні накладати надмірний індивідуальний тягар на особу.

Так, у справі Mamidakis v. Greece ЄСПЛ визнав непропорційним штраф за митне правопорушення, оскільки його розмір створював надмірне фінансове навантаження для заявника.

У справі Bendenoun v. France - ЄСПЛ підкреслив, що фінансові санкції можуть мати каральний характер і тому підлягають ретельній перевірці з точки зору пропорційності.

Чому суд звернувся до ЄСПЛ?

У ситуації, коли закон не залишає суду можливості змінити розмір санкції, постає ключове питання: чи може національний суд забезпечити дотримання стандартів Конвенції, якщо закон не дає йому інструментів для оцінки пропорційності?

Саме тому Касаційний адміністративний суд звернувся до ЄСПЛ за консультативним висновком відповідно до Протоколу №16.

Механізм Протоколу №16 дозволяє національним судам звертатися до ЄСПЛ до ухвалення остаточного рішення, отримувати консультативне тлумачення положень Конвенції та забезпечувати узгоджене застосування стандартів прав людини.

Суддя Наталія Блажівська підкреслила, що, що це перший запит КАС ВС в межах Протоколу №16, тоді як раніше цим механізмом користувалася лише Велика Палата Верховного Суду.

Діалог між судами як елемент верховенства права

Виступ судді Наталії Блажівської та рішення податкової палати КАС у складі Верховного Суду про звернення до Європейського суду з прав людини за консультативним висновком відповідно до Протокол № 16 до Європейської конвенції з прав людини можна розглядати як важливий етап розвитку українського адміністративного судочинства.

Такий крок має суттєве значення для бізнесу, оскільки сприяє формуванню правового механізму, який дозволяє оцінювати пропорційність фінансових санкцій і запобігати застосуванню надмірних штрафів у випадках формальних або технічних порушень.

Механізм, передбачений Протоколом № 16 до Конвенції, може ефективно використовуватися українськими судами як інструмент судового діалогу з ЄСПЛ. Такий підхід дозволяє національним судам діяти в межах своїх повноважень, водночас забезпечуючи належний рівень дотримання стандартів Європейської конвенції з прав людини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.