Працівників у декреті замінять за строковими договорами — посади не будуть вакантними
У Верховній Раді пропонують врегулювати питання щодо статусу посади працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Ініціатива спрямована на усунення правової невизначеності у трудових відносинах та уніфікацію підходів до застосування гарантій для працівників, які перебувають у декретній відпустці. Відповідні зміни передбачені законопроєктом № 15204.
Чому виникла необхідність змін
Підставою для законодавчого втручання автори ініціативи називають прогалину у чинному регулюванні. Конституція України гарантує право на працю та захист від незаконного звільнення, однак на рівні трудового законодавства відсутня пряма норма, яка б визначала правовий статус посади працівника під час його перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Проте, Закон України «Про відпустки» та Кодекс законів про працю України передбачають саме право на таку відпустку і гарантію збереження місця роботи, але не деталізують, чи є ця посада вакантною та як має відбуватися заміщення працівника на цей період.
Це, за поясненням ініціаторів, створює різні підходи у роботодавців і стає підставою для трудових спорів.
З огляду на це законопроєктом пропонується доповнити статтю 179 Кодексу законів про працю України, а також статтю 18 Закону України «Про відпустки», якими передбачається визначити, що посада матері, батька дитини або інших осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною зберігається за такими працівниками та не є вакантною. Прийняття працівників на посади таких осіб здійснюється за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною.
Позиція Верховного Суду
В обґрунтування внесення змін автори законопроєкту наводять судову практику.
Так, Верховний Суд у справі № 285/4227/18 розглянув спір щодо законності звільнення працівниці у зв’язку зі скороченням штату та дотримання роботодавцем гарантій працевлаштування.
За даними справи, позивач працювала у комунальному медичному закладі, який у подальшому був реорганізований. У результаті реорганізації відбулося скорочення її посади.
Не погодившись із таким рішенням роботодавця, позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що фактичного скорочення штату працівників не відбулося, а також тим, що вона є особою з інвалідністю з дитинства та має на утриманні неповнолітню дитину, у зв’язку з чим, на її думку, мала переважне право на залишення на роботі.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що відділення денного стаціонару для дітей, у якому працювала позивачка, було ліквідоване. Також встановлено, що роботодавець пропонував їй іншу посаду — сестри медичної загальної практики сімейної медицини, однак вона від неї відмовилася.
Натомість суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, рішення скасував та позов задовольнив. Суд зазначив, що при звільненні роботодавець не виконав обов’язок щодо пропозиції всіх наявних вакантних посад. Зокрема, позивачці не було запропоновано посаду сестри медичної дільничної в амбулаторії загальної практики сімейної медицини №6, яку обіймала працівниця, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Роботодавець, у свою чергу, подав касаційну скаргу, у якій наполягав на законності звільнення та стверджував, що апеляційний суд неправильно застосував норми трудового законодавства. Зокрема, він вказував, що посада працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не є вакантною, а отже не підлягає врахуванню при пропозиції роботи під час скорочення штату. Також відповідач зазначав, що всі вимоги КЗпП України при звільненні були дотримані.
Касаційний цивільний суд погодився з такими доводами та задовольнив касаційну скаргу роботодавця.
Аналогічна правова позиція, за словами авторів, викладена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 676/1679/18 та від 16 червня 2020 року у справі № 462/303/17.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що жінки мають право оформити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Водночас зарахування цього періоду до страхового стажу залежить від року, у якому він припав, а також від статусу особи та підстав перебування у відпустці. Час догляду за дитиною до трьох років, який припав на період до 2004 року, зараховується до стажу на підставі свідоцтва про народження дитини. Це передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення». У випадку офіційного працевлаштування окремо підтверджувати період догляду за дитиною не потрібно. Такий стаж підтверджується трудовою книжкою та даними про сплату страхових внесків роботодавцем.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
