Жертва шахрайства може стати підозрюваним через фальшиві купюри в гаманці: як бачить ситуацію Верховний Суд
Виявлення підробленої банкноти під час розрахунку готівкою — ситуація, яка може мати не лише фінансові, а й юридичні наслідки. При цьому фальшивими можуть виявитися як гривневі, так і валютні купюри. У більшості випадків людина стає жертвою шахрайства, однак за певних обставин саме вона може опинитися в статусі підозрюваного у кримінальному провадженні.
Такі випадки регулярно фіксують і правоохоронні органи. Як повідомляла «Судово-юридична газета», в Одесі двоє іноземців організували схему ввезення з-за кордону фальшивих банкнот номіналом 100 доларів США, які надалі реалізовували за 30% від їх номінальної вартості. Під час досудового розслідування було встановлено факти збуту підробленої валюти. Обох фігурантів затримали під час спроби продажу 10 000 доларів США. Вилучені банкноти містили підроблені захисні елементи та були виготовлені із застосуванням спеціальних поліграфічних методів друку.
Яка відповідальність передбачена за підробку та збут
Українське законодавство розрізняє два ключові сценарії — виготовлення й збут фальшивих грошей та шахрайське використання підробок.
Зокрема, стаття 199 Кримінального кодексу України охоплює виготовлення, зберігання, перевезення або збут підроблених грошей. Санкція передбачає від 3 до 7 років позбавлення волі, а у випадку організованих схем або значних обсягів — до 12 років. Водночас якщо підробка використовується лише для разового обману конкретної особи, дії можуть кваліфікуватися як шахрайство (ст. 190 КК України). У такому випадку покарання може бути м’якшим — від штрафу до позбавлення волі до 3 років.
Також варто враховувати ще один момент — навіть використання банкнот, які вже втратили платіжний статус, може розцінюватися як шахрайські дії.
Правова оцінка таких дій залежить від того, чи могла інша сторона об’єктивно сприймати ці банкноти як справжні гроші та чи було використання таких «купюр» способом заволодіння чужим майном шляхом обману.
Що робити, якщо виявили підроблену купюру
У таких ситуаціях варто звернути увагу на один із ключових ризиків у подібних ситуація — спроби будь-яким способом «позбутися» сумнівної купюри. Це найпоширеніша помилка, яка може лише ускладнити правові наслідки.
Що треба робити:
- у разі виявлення підробленої банкноти не використовувати її повторно, якщо виникли сумніви або зауваження касира;
- зберегти купюру в незмінному вигляді, не рвати, не знищувати і не викидати, адже вона може бути використана як доказ; зафіксувати обставини її отримання, зокрема місце, час і можливе джерело надходження;
- звернутися до банку для передачі банкноти на офіційну перевірку до Національного банку України;
- разі конфліктної ситуації — звернутися до правоохоронних органів, щоб офіційно підтвердити статус потерпілого.
Водночас, сумнівні купюри не оцінюються «візуально». Банки використовують спеціальне обладнання, яке перевіряє захисні елементи — від ультрафіолетових і магнітних ознак до інфрачервоних міток та структури паперу.
Якщо банкнота викликає сумнів, її вилучають і передають на експертизу до НБУ. Дослідження триває в середньому від 20 до 60 днів, після чого встановлюється її статус. Якщо банкнота підтверджується як справжня — кошти повертаються власнику. Але якщо виявлено факт підробки — компенсація не передбачена, і купюра вилучається з обігу. Також, банківська система не відшкодовує вартість фальшивих грошей, оскільки це створювало б додаткові ризики для готівкового ринку.
Додамо, раніше повідомлялося, що перевірити справжність банкноти можна самостійно за кількома основними ознаками захисту. Зокрема, на дотик варто звернути увагу на щільність спеціального банкнотного паперу та рельєфність окремих елементів друку, які відчуваються пальцями.
Під час перевірки купюри проти світла можна побачити багатотоновий водяний знак із портретом, наскрізний елемент, що формується при суміщенні зображень з обох сторін банкноти, а також захисну стрічку з позначенням номіналу та Державним Гербом України.
Крім того, при зміні кута нахилу банкноти окремі елементи мають змінювати колір або ставати видимими лише під певним кутом. Йдеться, зокрема, про оптично-змінні фарби, полімерну захисну стрічку та приховане зображення номіналу.
Коли використання купюри може мати кримінальні наслідки
У подібних ситуаціях вирішальне значення має те, чи знала людина про підроблений характер банкноти. Якщо особа не знала і не могла знати, що отримана купюра є фальшивою, наприклад отримала її як решту або під час розрахунку в магазині, складу злочину в її діях немає.
Однак ситуація змінюється з моменту, коли людині стає відомо про можливу підробку. Після зауваження касира, перевірки детектором або іншого підтвердження сумнівності купюри її повторне використання може розцінюватися як умисний збут фальшивих грошей.
Саме тому ключове значення має подальша поведінка особи. Якщо людина припиняє використання банкноти та звертається до банку або правоохоронних органів, її розглядають як потерпілу. Натомість спроба повторно розрахуватися такою купюрою вже може стати підставою для кримінально-правової оцінки дій. Ця межа найчастіше визначає, чи залишиться людина жертвою шахрайства, чи стане фігурантом кримінальної справи.
Судова практика виходить саме з цього підходу, що повторна спроба розрахунку після виявлення підробки розглядається як підтвердження умислу.
Так, у справі № 333/883/18 від 17 жовтня 2024 року Верховний Суд розглядав кримінальне провадження щодо особи, яка організувала виготовлення підроблених банкнот НБУ за допомогою комп’ютерної та копіювальної техніки. Частину цих купюр однин з обвинувачених залишив у квартирі співмешканця, який спочатку сприйняв їх як оплату за оренду житла, однак згодом зрозумів, що гроші є фальшивими.
Після цього співмешканець почав використовувати підроблені банкноти для розрахунків: придбав техніку, а також розраховувався ними за одяг і товари повсякденного вжитку. Водночас інша співучасниця у справі була виправдана, оскільки суди встановили, що сторона обвинувачення не довела її обізнаність про підроблений характер купюр.
Суд першої інстанції визнав співмешканця винним за ч. 1 ст. 199 КК України та призначив йому покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій і наголосив, що для відповідальності за збут підроблених грошей необхідно довести, що особа достеменно знала про їх фальшивість, а сам факт розрахунку купюрами цього не підтверджує.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
