Чому родини військовослужбовців змушені окремо оформлювати кожну державну виплату: аналіз законодавства

Повномасштабне вторгнення вимагало від держави масово збільшити структуру соціального забезпечення для військових та їхніх родин. Наразі українське законодавство дозволяє десятки різних видів грошей, компенсацій, пільг, пенсійних виплат та привілеїв. Введення цих заходів мало на меті допомогти тим, хто служить державі, та їхнім родинам у разі поранення, зникнення, потрапляння в полон або смерті військовослужбовця.

Але за розповсюдженням гарантій стоїть інший аспект системи – майже всі виплати мають окремий процес оформлення, окремі документи з відповідними термінами та різних розпорядників бюджетних коштів. У результаті родина військовослужбовця часто змушена проходити численні незалежні процедури, незалежно від того, наскільки вони пов'язані, у разі однієї події.

Чи можна таку модель вважати соціально справедливою?

Закон не дає на це однозначної відповіді. Але поточний аналіз його законодавства показує, наскільки добре працює система державної підтримки. Стаття 1 Конституції України визначає Україну як соціальну та правову державу, і згідно з її конституцією: військовий соціальний захист стає конституційним обов'язком. Одним із застосувань цього є надання державних гарантій соціального добробуту громадян.

Безпосередньо право на соціальний захист закріплене у статті 46 Конституції України, яка гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Окремі гарантії для військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII. Саме цей закон встановлює державні гарантії матеріального, медичного, пенсійного та соціального забезпечення військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Зокрема, стаття 9 Закону № 2011-XII визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатній рівень грошового забезпечення, який має враховувати характер служби, її складність, інтенсивність та ризики.

«Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців», – йдеться в тексті Закону.

Грошове забезпечення – це не одна виплата

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII та наказу Міністерства оборони України № 260 від 7 червня 2018 року, система грошового забезпечення включає три великі групи виплат.

Перша – щомісячні основні виплати. До них належать посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років. Саме вони формують базовий рівень доходу військовослужбовця.

Друга група – щомісячні додаткові виплати. Це різноманітні надбавки, доплати, підвищення посадових окладів, премії, винагороди за особливості проходження служби, виконання завдань у сфері кібербезпеки та інші види матеріального стимулювання.

Третя категорія – одноразові виплати, які призначаються залежно від конкретних життєвих обставин або проходження служби. До них належать різні винагороди та матеріальні допомоги. Таким чином, навіть поняття «грошове забезпечення» фактично об’єднує цілу систему різних виплат, кожна з яких має власні підстави для нарахування.

Окремий порядок майже для кожної допомоги

Аналіз Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом МОУ № 260, показує, що більшість соціальних виплат регулюються окремими розділами документа.

Наприклад, допомога для оздоровлення виплачується за одним алгоритмом. Відповідно до розділу XXIII наказу № 260, вона може бути нарахована під час щорічної відпустки або навіть без вибуття у відпустку, якщо військовослужбовець подав відповідний рапорт, а командир видав наказ. Розмір допомоги дорівнює місячному грошовому забезпеченню.

«Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки або без вибуття у відпустку на підставі наказу командира військової частини, а командиру – на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату», – йде мова в Наказі Міноборони.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань має вже інший порядок. У 2026 році її виплата здійснюється відповідно до доручення Міністра оборони України від 6 січня 2026 року № 38/уд та розділу XXIV наказу № 260.

При цьому право на таку допомогу виникає лише за визначених обставин. Наприклад, у разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, народження дитини, смерті близьких родичів, тривалого лікування, онкологічного захворювання або перебування члена сім’ї у полоні чи статусі безвісти зниклого. І навіть у цих випадках допомога не призначається автоматично. Необхідно підтвердити наявність відповідних підстав документами, а рішення приймається після проходження встановленої процедури.

Саме така побудова системи викликає дедалі більше запитань не лише у військовослужбовців, а й у правників. Адже фактично кожна соціальна гарантія існує як окремий механізм, який потребує окремого звернення, власного пакета документів та окремого рішення уповноваженого органу.

Десятки гарантій – десятки окремих процедур

Якщо проаналізувати чинне законодавство, стає очевидно: держава не передбачила єдиного механізму соціальної підтримки військовослужбовців та їхніх родин. Натомість існує ціла система окремих виплат, кожна з яких регулюється власними нормативними актами, має різний порядок призначення та нерідко оформлюється через різні державні органи.

Фактично навіть у межах одного нормативного документа – наказу Міністерства оборони України № 260 від 7 червня 2018 року – передбачено окремі механізми нарахування грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, преміювання, додаткових винагород та інших виплат.

До цього додаються гарантії, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постановами Кабінету Міністрів України та відомчими нормативними актами.

Система працює не за принципом «одна подія – одна процедура», а за принципом «кожна гарантія – окремий механізм».

Коли одна подія породжує кілька звернень

Найкраще це видно на прикладі сім’ї військовослужбовця. Якщо військовий отримав тяжке поранення, виникає право одразу на кілька різних видів державної підтримки. Це може бути грошове забезпечення за період лікування, одноразові виплати, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога для оздоровлення, окремі медичні гарантії, а після встановлення інвалідності – ще й інші соціальні виплати та пільги.

Кожна з цих гарантій має власні умови призначення. Для однієї потрібен рапорт командира, для іншої – висновок військово-лікарської комісії, для третьої – документи, що підтверджують певну життєву обставину або статус. Ще складнішою система стає тоді, коли військовослужбовець загинув, зник безвісти або потрапив у полон.

У такому випадку членам сім’ї доводиться окремо вирішувати питання отримання одноразової грошової допомоги, оформлення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виплати належного, але неотриманого грошового забезпечення, реалізації пільг, місцевих програм підтримки та інших соціальних гарантій. При цьому кожна процедура має власний пакет документів, строки розгляду та компетентний орган.

З юридичної точки зору сама наявність різних механізмів не суперечить законодавству. Кожен вид виплати має власне цільове призначення, різні джерела фінансування та окремі умови отримання. Однак із практичної точки зору виникає інше питання: чи відповідає така модель принципу соціальної держави, закріпленому статтею 1 Конституції України. Адже після поранення або втрати близької людини родина опиняється у вкрай складному психологічному стані.

У цей непростий період людина нерідко стикається з необхідністю самостійно опановувати численні законодавчі норми, взаємодіяти з різними державними органами, оформлювати пакет документів та уважно стежити за встановленими строками їх подання. Тобто, окрім подолання складних життєвих обставин, на неї покладається ще й обов’язок розібратися у заплутаних адміністративних процедурах.

Ось чому зростає громадська думка, яка виступає за використання концепції «єдиного вікна». Суть підходу полягає в тому, що після офіційного підтвердження юридично значущих подій, таких як смерть, травма або заява на інвалідність, державні підприємства повинні самостійно отримувати необхідні дані один від одного в обміні, а соціальні гранти та інші привілеї (надання таких) повинні встановлюватися автоматично без необхідності повторних звернень громадян.

Чи можливе спрощення

Умови для цього вже існують. Електронна взаємодія між державними реєстрами в Україні розвивається, адміністративні послуги стають цифровими, обмін інформацією між державними установами також здійснюється без участі громадян.

Таким чином, належним продовженням цієї реформи може бути автоматичне надання військовослужбовцям та їхнім сім'ям всіх соціальних гарантій, принаймні деяких з них, як тільки юридично достовірні факти будуть розкриті відповідним органам у відповідних юридичних документах. Такий підхід не тільки зменшить адміністративне навантаження на сім'ю, але й відобразить управління як загальну концепцію, принцип, що держава повинна організувати надання послуг настільки легко, наскільки це розумно, у найбільш простий і практичний спосіб.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.