Що потрібно для початку роботи нового Верховного Суду

Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила імена 120 конкурсантів, які вийшли вперед по рейтингу до складу нового Верховного Суду. Незабаром Вища рада правосуддя проаналізує 30-ку фіналістів в кожен касаційний суд ВС.

Своїми враженнями від конкурсу і надіями на новий Верховний Суд з «Судово-юридичною газетою» в ексклюзивному інтерв'ю поділилася доцент кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, к. ю. н., кандидат на посаду судді Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду Наталія Антонюк.

– Які Ваші враження від конкурсу?

– Конкурс на посади суддів касаційних судів у складі Верховного Суду був непростим як для учасників, так і для організаторів. Однозначно, кожен з учасників «виріс» професійно. Кожен день ми працюємо з низкою юридичних проблем. Проте є велика кількість питань, які залишаються поза нашою увагою через певну спеціалізацію в сфері юриспруденції. Участь в конкурсі сприяла тому, що кожен з нас досліджував і знайшов відповіді на ту частину юридичних проблем, яка залишалася поза нашою увагою.

Уже після перших етапів конкурсу я ділилася враженнями і говорила, що рада стати частиною процесу оновлення судової системи, оскільки участь в конкурсі не тільки дозволила випробувати себе в умовах гідної конкуренції, підвищити свій рівень знань, а сприяло стрімкому професійному вдосконаленню. Після наступних етапів моя думка не змінилася. Я переконана, що кожен з учасників отримав безцінний досвід, який позитивно вплинув на його професійне зростання.

– Який етап був самим непростим для Вас?

– Існує думка, що для науковців простим етапом було тестування, а найскладнішим — написання тексту рішення касаційної інстанції. Вчені, що працюють зі студентами, бачать хід здачі тестів, самі готують тестові завдання для проведення іспитів, модулів або заліків. Однак пасивна і активна участь в тестуванні істотно відрізняються. Я б, скоріше стверджувала, що перевагу в ході тестування мають ті учасники, які вміють вдало розподілити свій час і зібратися.

Що стосується написання рішення, то відомо, що вчені не готують рішень судів жодної з інстанцій. Однак у своїй практиці їм доводилося готувати висновки, відгуки, правові позиції з проблемних питань, що виникають у правозастосуванні. І знову ж таки вважаю, що перевагу на цьому етапі мали учасники з навичками тайм-менеджменту.

Етап проведення співбесід був складним в психоемоційному плані. Адже ти чекав своєї співбесіди разом з іншими учасниками, які іноді метушилися, обурювалися рішеннями ГРД, сперечалися з представниками ГРД, просто хвилювалися... Проте, видно, що «механізм конкурсу», супер чітка організація процесу (вже з моменту реєстрації намірів про участь в конкурсі) працює. Дійсно, співбесіди затягувалися до ночі. Однак кожен учасник бачив, що комісія працює, ніхто не займається особистими проблемами або іншими робочими питаннями, а проводить співбесіди. Мої колеги, які цікавилися конкурсом, неодноразово дивувалися, що по поверненню додому включали ютуб і думали, що це вже співбесіди в запису, а насправді ще тривала онлайн-трансляція.

– Що би Ви вдосконалили в процедурі?

– Складно було писати рішення від руки. Однозначно, складно було і перевіряти об'ємні рішення учасників. Знаю це з досвіду перевірок студентських робіт. Питання: чи спростилося б завдання, якби учасники конкурсу писали рішення на комп'ютері? Звичайно, частина проблем була б знята (учасник міг би виправляти, переставляти частини тексту, вирішилося б питання з читабельністю тексту). Однак варто звернути увагу і на протилежну сторону медалі. Адже крім того, що необхідно кожного учасника забезпечити ноутбуком, обмежити доступ до мережі Інтернет, могли б виникати питання про особисте написанні рішення.

Що б я змінила у процедурі конкурсу? Мабуть, треба було б подивитися, яким чином зменшити тривалість всіх етапів у часі. Все-таки конкурс тривав досить довго. Звичайно, велику кількість інформації ВККС отримувала від інших органів, цю інформацію треба було ще обробити і прийняти відповідні рішення. Та й кількість учасників була чималою. Однак все ж, мабуть, є варіанти, які б дозволили скоротити тривалість процедури в цілому.

– Які надії Ви покладаєте на новий ВС?

– Очевидно, що основним завданням, на реалізації якої повинен зосередитися Верховний Суд, є забезпечення сталості та єдності судової практики. Сьогодні існують певні труднощі з пошуком, співвідношенням позицій, які містяться в роз'ясненнях, інформаційних листах, постановах, узагальненнях діючих у вищих спеціалізованих судах і Верховного Суду України. У деяких випадках на сайтах вищих спецсудів викладені позиції з тих чи інших правових питань, однак на сайті Верховного Суду України щодо тих же проблем міститься інша позиція. Можна почути аргументацію стороною своїх позицій з посиланням на відповідне рішення вищого спецсуду, яке вже фактично не актуальне, оскільки Верховний Суд України має інший погляд на вирішення тієї ж проблеми.

Деякі правові позиції треба співвіднести з позиціями матеріального і процесуального права, рішеннями ЄСПЛ, прописати відповіді на складні питання, про які нічого не вказано вищими судовими інстанціями.

– Чи зможуть адвокати, науковці та судді за короткий час стати єдиною командою?

– Співпраця в рамках Верховного Суду майбутніх суддів, які мають досвід суддівської, наукової або адвокатської діяльності, обов'язково дасть позитивний ефект. Звичайно, на початку необхідно буде узгодити механізми такого співробітництва. Однак аналогічна ситуація мала б місце в будь-якому колективі, який повністю переформатується. Разом з тим всі учасники конкурсу до Верховного Суду мають великий життєвий досвід, вони здатні працювати в команді і кожен з них усвідомлює ті надії, які покладає на Верховний Суд суспільство.

Однозначно потрібно використовувати потенціал усіх нових суддів Верховного Суду: і старших, які мають величезний досвід, і молодших, які більш здатні до змін, введення нового, і адвокатів, які відразу оцінюють аргументи обох сторін в процесі, і вчених, які бачать підводні камені в певній юридичній проблемі, і суддів, які вже роками вели процес. Розумію, що на початку шляху новому Верховному Суду буде нелегко. Але, мабуть, ніхто і не розраховує на те, що буде легко. Зміна іміджу судової гілки влади, відновлення до неї довіри — завдання більш складне, ніж побудувати щось з нуля.

– Що ще необхідно зробити, щоб ВС зміг повноцінно розпочати роботу?

– Очевидно, що перш за все мова йде про прийняття відповідних процесуальних підстав, тобто процесуальних кодексів, як основи функціонування Верховного Суду. Перехід з чотириланкової до триланкової моделі судочинства вимагає законодавчих змін. Деякі депутати вказують на велику кількість правок до текстів кодексів. Але це й не дивно. Адже мова йде про великий пласт законодавчого матеріалу.

Про зміни в КПК я вже неодноразово відзначала, що в цілому позитивно оцінюю пропоновані новації. Деякі конкретні зауваження є, я їх озвучувала і направляла для можливого урахування. Однак, повторюся, що в цілому вважаю пропоновані законопроекти обдуманими.

Як тільки новий Верховний Суд буде створений, необхідно сформувати і апарат Суду. Потрібно забезпечити передачу документів з ВСУ і касаційних судів новому Верховному Суді.

Необхідно вжити всіх заходів для забезпечення кадрового супроводу етапу передачі документів, запуску електронного діловодства Верховного Суду відповідно до змін в процесуальних кодексах.

Життєво необхідне інформування суспільства про діяльність вищої судової інстанції в цілому. Мова йде не про змістовний аналізі ходу розгляду конкретних справ, а про контури загальної палітри проблем, які обговорювалися і рішень, прийнятих за результатами розгляду таких проблем. Верховний Суд повинен бути відкритим для громадян. Ідею, яка була реалізована в ході конкурсу до Верховного Суду про максимальну відкритість для суспільства, необхідно зберегти.

Раніше, адвокат Ганна Вронська поділилася своїми враженнями від конкурсу.

Також адвокат Іван Міщенко надав ексклюзивний коментар «Судово-юридичній газеті» про свої враження від конкурсу.

До них приєднався адвокат Сергій Жуков, що розповів, з якими труднощами він зіткнувся і які надії покладає на новий ВС.

Даний список доповнили ще член Ради суддів України, суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко, розповівши про очікування, які покладає на новий ВС, і професор кафедри юстиції Київського національного університету ім. Т. Шевченка, суддя ad hoc Європейського суду з прав людини Олександра Яновська.

Відзначимо, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету, доктор юридичних наук, професор Тетяна Анцупова також розповіла про своє бачення початку роботи нового ВС.