Чоловік хотів через суд довести, що сам виховує сина — апеляція пов’язала позов із можливою відстрочкою від мобілізації

Чернівецький апеляційний суд переглянув справу про розірвання шлюбу та виховання дитини і частково скасував рішення суду першої інстанції. Чоловік просив суд не лише розірвати шлюб, а й офіційно встановити, що він самостійно виховує та утримує їхнього малолітнього сина, який проживає разом із ним.

Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги. Однак апеляційний суд дійшов висновку, що сам факт проживання дитини з батьком не означає, що він виховує її без участі матері. Крім того, суд звернув увагу, що встановлення такого факту може створити підстави для отримання відстрочки від мобілізації, тому такі обставини мають бути належно доведені. У цій справі таких доказів надано не було.

Водночас рішення про розірвання шлюбу апеляційний суд залишив без змін.

Обставини справи №725/8957/25

Позивач звернувся до суду з вимогами: розірвати шлюб із відповідачкою; залишити їхнього малолітнього сина проживати з батьком на його самостійному вихованні та утриманні; встановити юридичний факт, що він самостійно виховує і утримує дитину.

Шлюб сторін був зареєстрований у вересні 2017 року. У подружжя народився син.

Позивач зазначав, що після фактичного припинення сімейних відносин дитина проживає разом із ним, перебуває на його утриманні та вихованні. За його словами, між батьками немає спору щодо місця проживання дитини — сторони навіть уклали нотаріально посвідчений договір, яким визначили проживання сина з батьком.

На думку позивача, встановлення судом факту самостійного виховання дитини необхідне для: вирішення питань щодо переміщення дитини без згоди матері; оформлення соціальних виплат; захисту прав та інтересів дитини.

Рішення суду першої інстанції

Чернівецький районний суд м. Чернівців у листопаді 2025 року повністю задовольнив позов.

Суд розірвав шлюб між сторонами; залишив малолітнього сина проживати з батьком на його самостійному вихованні та утриманні; встановив факт, що батько самостійно виховує і утримує дитину; стягнув із матері судові витрати.

Апеляційна скарга

Апеляційну скаргу подав територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який не брав участі у справі, але вказав, що рішення суду безпосередньо впливає на його права та обов’язки.

На думку апелянта, встановлення факту самостійного виховання дитини може надати позивачу право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Скаржник зазначив, що:

• для підтвердження самостійного виховання дитини необхідно довести обставини, за яких обсяг прав іншого з батьків обмежений або припинений (наприклад, позбавлення батьківських прав, смерть, визнання безвісно відсутнім тощо);
• проживання дитини з одним із батьків саме по собі не означає припинення участі іншого з батьків у її вихованні.

У зв’язку з цим апелянт просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Правова оцінка апеляційного суду

Апеляційний суд погодився, що апелянт має право на оскарження рішення, оскільки воно може створити для нього обов’язок розглядати питання про відстрочку від мобілізації.

Суд наголосив на кількох ключових правових позиціях.

1. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини

Відповідно до Конституції України, Сімейного кодексу та Конвенції про права дитини:

• обоє батьків несуть однакову відповідальність за виховання дитини;
• проживання батьків окремо не припиняє їхніх прав та обов’язків щодо дитини.

Сімейні обов’язки є особистими і не можуть бути передані іншій особі або припинені за домовленістю сторін.

2. Сам факт проживання дитини з одним із батьків не означає її одноосібного виховання

Колегія суддів підкреслила, що для встановлення факту самостійного виховання необхідно довести, що інший із батьків не бере участі у вихованні або утриманні дитини, або що існують юридичні підстави для обмеження чи припинення його батьківських прав.

У цій справі таких доказів не було.

Матеріали справи лише підтверджують, що дитина проживає з батьком. Водночас:

• доказів ухилення матері від виконання батьківських обов’язків не подано;
• відсутні докази, що вона не бере участі в утриманні дитини.

3. Суд першої інстанції не з’ясував усіх обставин справи

Апеляційний суд також звернув увагу, що:

• під час розгляду справи не було належним чином встановлено участь матері у вихованні дитини;
• не надано достатніх доказів, які б підтверджували самостійне виховання батьком.

Крім того, колегія суддів вказала, що подібні позови можуть використовуватися для створення підстав для відстрочки від мобілізації, що потребує особливо ретельної перевірки обставин справи.

На думку суду, найкращим інтересам дитини в цій ситуації відповідає спільне виконання батьківських обов’язків, оскільки доказів протилежного не встановлено.

Висновок апеляційного суду

За результатами розгляду справи Чернівецький апеляційний суд постановив: закрити апеляційне провадження в частині оскарження рішення про розірвання шлюбу; скасувати рішення суду першої інстанції в частині:

• залишення дитини на самостійному вихованні та утриманні батька,
• встановлення факту самостійного виховання дитини.

Суд постанови ухвалити нове рішення — відмовити у задоволенні цих вимог.

Також суд змінив розподіл судових витрат: з позивача стягнуто 2422,40 грн судового збору до бюджету; на користь апелянта стягнуто 2906,88 грн витрат на сплату судового збору.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.