Верховний Суд підтвердив можливість оскарження відмови у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за кордон на стадії виконання рішення
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу апеляційного суду щодо відмови у відкритті апеляційного провадження. Предметом касаційного перегляду була правомірність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову у тимчасовому обмеженні боржника у праві виїзду за межі України.
Обставини справи № 331/6717/25
У листопаді 2025 року головний державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України в межах виконання судового рішення про стягнення заборгованості. Таке подання було зумовлене необхідністю забезпечення ефективного виконання судового рішення.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні подання виконавця. В подальшому стягувач подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, однак апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, мотивуючи це тим, що така ухвала не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду відповідно до статті 353 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначив, що така позиція апеляційного суду є помилковою, оскільки існує усталена судова практика щодо можливості апеляційного оскарження ухвал про відмову у застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Крім того, заявник наголосив, що відсутність можливості апеляційного перегляду такої ухвали фактично позбавляє його права на ефективний судовий захист, оскільки відповідне рішення ухвалюється на стадії виконання і не може бути оскаржене разом із рішенням суду по суті спору.
Зокрема, заявник посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2020 року (справа № 488/926/16-ц) та від 24 квітня 2024 року (справа № 234/14340/16), в яких підтверджено можливість апеляційного оскарження таких ухвал.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, виходячи з того, що ухвала про відмову у задоволенні такого подання не передбачена у вичерпному переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Мотиви та висновки Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.
Якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов’язана забезпечити дотримання основоположних гарантій під час розгляду справи в апеляційних судах. Право на суд не є абсолютним, однак обмеження цього права мають бути пропорційними та переслідувати легітимну мету.
Основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, визначений частиною першою статті 353 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд, з урахуванням підходу Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, виходить із того, що перелік таких ухвал не є формально вичерпним, а підлягає застосуванню з урахуванням необхідності забезпечення ефективного судового захисту.
Ключовим критерієм є можливість або неможливість поновлення порушеного права іншим способом, ніж шляхом подання апеляційної скарги на відповідну ухвалу.
Разом з тим, при застосуванні цієї норми необхідно враховувати можливість або неможливість поновлення прав особи іншим способом.
Тлумачення положень процесуального закону має здійснюватися з урахуванням необхідності забезпечення права особи на судовий захист. У випадках, коли ухвала постановляється на стадії виконання судового рішення і не може бути оскаржена разом із рішенням суду, така ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України підлягає апеляційному оскарженню, оскільки вона постановляється на стадії виконання судового рішення і не може бути оскаржена разом із рішенням суду по суті спору.
Особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судового рішення і не може бути оскаржене одночасно з рішенням суду по суті спору. У зв’язку з цим ухвала як про задоволення, так і про відмову у задоволенні відповідного подання підлягає апеляційному оскарженню.
Апеляційний суд не врахував зазначені підходи та дійшов помилкового висновку про відсутність права на апеляційне оскарження.
У зв’язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
