ВЛК визнала чоловіка придатним до служби в ДШВ: він оскаржив мобілізацію, але програв суд

19:34, 4 червня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Житомирський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову військовослужбовця, який оскаржував висновок ВЛК про придатність до військової служби в ДШВ, наказ про мобілізацію та зарахування до військової частини.
ВЛК визнала чоловіка придатним до служби в ДШВ: він оскаржив мобілізацію, але програв суд
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Житомирський окружний адміністративний суд розглянув справу № 240/19763/25 за позовом військовослужбовця до військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарської комісії та іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оскарження висновку військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, наказу про призов під час мобілізації, а також наказів про зарахування до списків особового складу військової частини та проходження базової загальновійськової підготовки.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати картку обстеження і медичного огляду та довідку військово-лікарської комісії, якими його було визнано придатним до військової служби, визнати незаконним наказ про його призов під час мобілізації та направлення до військової частини, а також скасувати накази командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу і завершення курсу базової загальновійськової підготовки.

Суть справи

Суд встановив, що військово-лікарською комісією було проведено медичний огляд військовозобов’язаного, за результатами якого його визнано здоровим та придатним до військової служби, зокрема у Десантно-штурмових військах, морській піхоті, підрозділах спеціального призначення та інших військових формуваннях.

Після проходження медичного огляду наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до військової частини. На підставі відповідного наказу командира військової частини його призначили на посаду курсанта навчального підрозділу, зарахували до списків особового складу та поставили на всі види забезпечення.

Надалі наказом командира військової частини позивача було виключено зі списків особового складу у зв’язку з вибуттям до нового місця служби.

Обґрунтовуючи позов, військовослужбовець зазначав, що його було незаконно призвано на військову службу, оскільки медичний огляд фактично не проводився, а висновок про придатність до військової служби є необґрунтованим. Також він посилався на те, що мобілізаційні заходи здійснювалися не за місцем його проживання та військового обліку.

Позиція суду

Суд звернув увагу, що порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №402.

Відповідно до цього Положення скарги на постанови позаштатних військово-лікарських комісій підлягають попередньому розгляду штатними військово-лікарськими комісіями за підпорядкованістю. Суд встановив, що медичний огляд позивача проводила позаштатна військово-лікарська комісія, яка не є ні військово-лікарською комісією регіону, ні Центральною військово-лікарською комісією.

Суд зазначив, що остаточного рішення Центральної військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби не існувало, а тому встановлена Положенням №402 процедура адміністративного оскарження не була завершена. На переконання суду, недотримання цієї процедури є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування висновків військово-лікарської комісії.

Окремо суд наголосив, що питання визначення діагнозу, оцінки стану здоров’я особи та встановлення ступеня придатності до військової служби належать до виключної компетенції військово-лікарських комісій. Посилаючись на практику Верховного Суду, суд зазначив, що не вправі оцінювати правильність медичних висновків чи підміняти собою спеціалізований медичний орган.

Щодо доводів про незаконність мобілізації через проведення процедури не за місцем військового обліку, суд вказав, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560, прямо передбачає можливість призову військовозобов’язаних незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Суд також встановив, що матеріали справи не містять доказів наявності у позивача підстав для відстрочки від призову або підтвердження його бронювання на період мобілізації. Так само відсутні докази того, що під час мобілізаційних процедур він подавав документи про непридатність до військової служби чи наявність законних підстав для відстрочки.

Щодо наказів військової частини суд зазначив, що вони були прийняті на підставі поіменних списків військовозобов’язаних, призваних територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, відповідно до вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України.

Висновки суду

Суд дійшов висновку, що постанова військово-лікарської комісії та накази про призов і проходження військової служби є актами індивідуальної дії одноразового застосування, які вичерпали свою дію після реалізації.

Після видання наказів про призов та направлення до військової частини між сторонами виникли нові правовідносини проходження військової служби, які регулюються Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає звільнення військовослужбовця шляхом скасування наказу про призов або наказу про зарахування до військової частини. Такі накази вже виконані, а їх скасування саме по собі не призведе до відновлення порушеного права та не матиме наслідком звільнення особи з військової служби.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, суд наголосив, що процедура призову під час мобілізації є незворотною, а визнання її протиправною не відновлює становища особи, яке існувало до мобілізації.

У підсумку суд визнав, що відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для задоволення позову не встановлено.

Житомирський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group