Кандидата наук мобілізували до саперного підрозділу — чому суд не встановив права на відстрочку
Восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/7583/25 щодо оскарження рішень ТЦК та СП і військової частини про призов на військову службу під час мобілізації, зарахування до списків особового складу та пов’язані з цим кадрові накази.
Спір виник у зв’язку з оцінкою законності мобілізаційних процедур, дотриманням порядку реалізації права на відстрочку та повноважень уповноважених органів під час призову.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині його призову на військову службу під час мобілізації, а також наказу командира військової частини про зарахування його до списків особового складу із призначенням на посаду сапера інженерно-саперного підрозділу. Окрім цього, позивач просив зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що є науковим працівником із науковим ступенем кандидата історичних наук, працює в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського на повну ставку та, на його переконання, мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Він стверджував, що його фактичне затримання та подальше направлення для проходження військово-лікарської комісії відбулося без належних правових підстав і з порушенням встановленої процедури, а висновок ВЛК про придатність до військової служби був оформлений без повного медичного обстеження. Також позивач наголошував, що подавав документи щодо наявності підстав для відстрочки, однак йому було відмовлено в її оформленні.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій повторив доводи позовної заяви, додатково посилаючись на порушення положень законодавства про мобілізацію та вказуючи, що територіальний центр комплектування не мав повноважень на його затримання та примусове доставлення. Також він наполягав, що право на відстрочку випливало з його професійного статусу та наукового ступеня.
Позиції та висновки апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції встановив, що на момент видання оскаржуваного наказу про призов позивач не мав оформленого у встановленому законом порядку рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також не надав доказів подання належної заяви до компетентної комісії територіального центру комплектування до моменту його призову.
Колегія суддів виходила з того, що реалізація права на відстрочку є процедурно формалізованою та здійснюється виключно шляхом звернення військовозобов’язаного із відповідною заявою та підтвердними документами до уповноваженої комісії, після чого приймається рішення про надання або відмову в наданні відстрочки. До моменту оформлення такого рішення відстрочка юридично не виникає, а отже не може бути підставою для визнання призову незаконним.
Суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів існування у позивача чинної відстрочки або бронювання на момент призову, а отже у територіального центру комплектування були відсутні юридичні перешкоди для прийняття рішення про його призов на військову службу під час мобілізації.
Окремо суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій військової частини, оскільки зарахування позивача до списків особового складу та призначення на посаду здійснено на підставі належно оформленого наказу про призов і відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює порядок проходження військової служби.
Доводи апелянта щодо незаконності його доставлення для проходження військово-лікарської комісії та неналежного проведення медичного огляду суд визнав такими, що не впливають на правомірність оскаржуваних наказів, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не спростовують встановлених у справі обставин щодо відсутності оформленої відстрочки.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суб’єкти владних повноважень діяли в межах компетенції та у спосіб, визначений Конституцією України, Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також підзаконними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок призову та організації військового обліку.
Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд визнав, що рішення суду першої інстанції ухвалене з повним і всебічним дослідженням доказів, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
У зв’язку з цим апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду залишено без змін.
Як писала «Судово-юридична газета», у застосунку Резерв+ розширили перелік громадян, які можуть оформити відстрочку від мобілізації повністю онлайн – тепер послуга доступна для наукових працівників закладів вищої освіти та наукових установ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
