Коли вже запізно оскаржувати наказ ТЦК про мобілізацію: Верховний Суд підтвердив застосування місячного строку
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу у справі щодо оскарження наказів територіального центру комплектування та військових частин про призов громадянина на військову службу під час мобілізації, його зарахування до навчальної військової частини, подальшого переведення та проходження військової служби.
Суд перевірив правильність висновків судів попередніх інстанцій, які повернули позов у зв'язку з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, та вирішив питання щодо того, який саме строк підлягає застосуванню до спорів про оскарження рішень, пов'язаних із мобілізацією та проходженням військової служби.
Обставини справи
Позивач звернувся до адміністративного суду із позовом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також двох військових частин, вважаючи незаконними рішення та дії, які призвели до його мобілізації, направлення для проходження військової служби, зарахування до списків особового складу військових частин і подальшого проходження військової служби.
У позові він просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника територіального центру комплектування про призов на військову службу під час мобілізації в частині його призову та направлення для проходження служби до навчальної військової частини.
Крім того, позивач просив скасувати наказ командира навчальної військової частини про прийняття його на військову службу за призовом під час мобілізації, призначення на посаду курсанта навчального взводу, зарахування до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Також він оскаржив наказ командира навчальної військової частини про його виключення зі списків особового складу цієї військової частини та направлення відповідно до розподілу Генерального штабу до іншої військової частини.
Окремо були оскаржені накази командира іншої військової частини про зарахування позивача до резерву, постановку на всі види забезпечення, а також подальше виключення зі складу резерву, призначення на військову посаду оператора та включення до списків особового складу військової частини.
Крім скасування зазначених наказів позивач просив зобов'язати командира військової частини виключити його зі списків особового складу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що територіальний центр комплектування незаконно здійснив його мобілізацію, унаслідок чого всі подальші рішення військових частин щодо його прийняття на службу, переміщення та проходження служби також є незаконними, оскільки мають похідний характер від первинного рішення про призов під час мобілізації.
Суди встановили, що громадянина було доставлено працівниками поліції до територіального центру комплектування для проходження військово-лікарської комісії.
Після цього начальник територіального центру комплектування видав наказ про його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до навчальної військової частини.
Наказом командира навчальної військової частини позивача було прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, призначено курсантом навчального підрозділу, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Надалі наказом іншої військової частини його було зараховано до резерву цієї військової частини та передано у розпорядження її командира.
Не погодившись із такими рішеннями, позивач звернувся до адміністративного суду із вимогами про визнання відповідних наказів протиправними та їх скасування, вважаючи мобілізацію незаконною.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду та повернув позовну заяву.
Суди дійшли висновку, що спір пов'язаний із проходженням публічної служби, оскільки стосується призову на військову службу під час мобілізації. Тому до нього застосовується спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суди зазначили, що перебіг цього строку розпочався 16 серпня 2024 року — з дня видання наказу про призов на військову службу під час мобілізації, який позивач визначив основним предметом оскарження. Позов було подано лише 19 листопада 2024 року, тобто після спливу встановленого законом строку.
Обґрунтовуючи клопотання про його поновлення, представник позивача стверджував, що до спору має застосовуватися загальний шестимісячний строк, а також посилався на проходження позивачем військової служби, що нібито ускладнило своєчасне звернення до суду.
Суди відхилили ці доводи, зазначивши, що військова служба є видом публічної служби, а позивач із моменту призову знав про всі оскаржувані накази. Крім того, саме по собі проходження військової служби не підтверджує наявності об'єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду.
З огляду на пропуск місячного строку без поважних причин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повернув позовну заяву відповідно до статей 123 та 169 КАС України.
Правові висновки КАС ВС
Переглядаючи справу № 240/23206/24, Верховний Суд зазначив, що предметом касаційного перегляду є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Суд наголосив, що КАС України встановлює загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, однак для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження або звільнення з неї передбачено спеціальний місячний строк. Оскільки військова служба є різновидом публічної служби, спір щодо оскарження наказу про призов під час мобілізації та похідних наказів про проходження військової служби підпадає саме під дію частини п'ятої статті 122 КАС України.
Верховний Суд погодився з висновком попередніх інстанцій, що перебіг цього строку розпочався з моменту, коли позивач дізнався про прийняття оскаржуваних наказів. Позивач був призваний на військову службу, зарахований до списків особового складу військових частин, склав військову присягу та був переведений до іншої військової частини, а тому об'єктивно знав про рішення, які надалі оскаржив у суді.
Колегія суддів підкреслила, що початок перебігу процесуального строку пов'язується не лише з фактичною обізнаністю особи про порушення її прав, а й з моментом, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Процесуальні строки забезпечують юридичну визначеність у публічно-правових відносинах, а їх недотримання тягне процесуальні наслідки, визначені законом.
Верховний Суд погодився з висновком про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Суд зазначив, що такими можуть бути лише об'єктивні та непереборні обставини, які реально унеможливлювали своєчасне звернення до суду та підтверджені належними доказами. Сам факт проходження військової служби після мобілізації не є достатньою підставою для поновлення строку. Крім того, інтереси позивача представляв адвокат, договір з яким був укладений ще до видання наказу про мобілізацію, що свідчить про можливість своєчасної реалізації права на судовий захист.
Також Суд відхилив посилання касатора на правові висновки Верховного Суду в іншій справі, оскільки її фактичні обставини не були подібними до спірних правовідносин. Водночас Суд нагадав власну правову позицію, відповідно до якої право на відстрочку від призову має бути реалізоване військовозобов'язаним до набуття статусу військовослужбовця.
Окремо Верховний Суд зазначив, що встановлення процесуальних строків не обмежує право особи на доступ до правосуддя, а спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, що відповідає практиці Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми процесуального права, обґрунтовано відмовили у поновленні строку звернення до суду та правомірно повернули позовну заяву. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
