Жінка вимагала 26 тисяч гривень за лікування собаки, на якого напала сусідська вівчарка: чому суд відмовив
Власниця собаки намагалася через суд стягнути із сусіда понад 26 тис. грн матеріальної та моральної шкоди, стверджуючи, що його німецька вівчарка покусала її домашнього улюбленця. Попри надані чеки на лікування, відеозаписи та звернення до поліції, суд відмовив у задоволенні позову. Причина — позивачка не змогла належними доказами підтвердити, що саме собака відповідача спричинила ушкодження, а також не довела наявність усіх умов, необхідних для покладення цивільно-правової відповідальності. Такого висновку дійшов Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з вимогою стягнути із сусіда 21 776,50 грн витрат на лікування собаки та 5 тис. грн моральної шкоди.
Вона стверджувала, що ще на початку грудня 2025 року камери відеоспостереження неодноразово фіксували, як німецькі вівчарки, власником яких вона вважала відповідача, без нагляду бігали вулицею та заходили на територію її домоволодіння. За словами позивачки, 19 грудня 2025 року одна з цих собак напала на її собаку породи метис та завдала їй тілесних ушкоджень.
Після цього тварина проходила лікування, вартість якого, згідно з наданими документами, склала 21 776,50 грн. Крім матеріальної шкоди, позивачка просила компенсувати моральну шкоду, пояснюючи, що пережила сильний стрес, хвилювалася за життя домашнього улюбленця, втратила сон і почала боятися за безпеку своєї неповнолітньої дитини через те, що, на її думку, відповідач і надалі випускає собак без належного контролю.
Також вона повідомила, що звернулася до поліції. У відповіді правоохоронців зазначалося, що за результатами перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 154 КУпАП щодо винної особи.
Позиція відповідача
Відповідач позов не визнав.
Він підтвердив, що є власником німецької вівчарки, однак зазначив, що належно її утримує. Також пояснив, що є військовослужбовцем і тимчасово проживає разом з іншими військовими, які також мають собак.
На його думку, наданий позивачкою відеозапис не підтверджує, що саме його собака напала на тварину позивачки. Крім того, він звернув увагу, що до ветеринарної клініки позивачка звернулася лише через вісім днів після події, тому, на його переконання, ушкодження могли бути отримані за інших обставин.
Відповідач також заперечив, що щодо нього складали протокол про адміністративне правопорушення.
Чому суд відмовив у позові
Суд звернув увагу, що відповідно до Цивільного кодексу тварини є особливим об’єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Власник тварини, права якого порушені, має право вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди.
Водночас для виникнення обов’язку відшкодувати шкоду необхідно довести всі елементи цивільного правопорушення: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв’язку між такою поведінкою та шкодою, а також вину особи, яка її завдала. Обов’язок доведення цих обставин покладається саме на позивача.
Дослідивши матеріали справи 484/1904/26, суд дійшов висновку, що позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що саме собака відповідача спричинила ушкодження її домашньому улюбленцю.
Зокрема, суд зазначив, що відповідь поліції містить інформацію про складання протоколу за ч. 1 ст. 154 КУпАП щодо «винної особи». Водночас позивачка не надала копії цього протоколу, а довідка суду засвідчила, що адміністративний матеріал стосовно відповідача за ст. 154 КУпАП до суду не надходив. За таких обставин суд не зміг встановити, що адміністративний протокол був складений саме щодо відповідача.
Крім того, суд дослідив відеозапис із камери спостереження та зазначив, що він фіксує лише собаку, яка біжить вулицею, але не містить фіксації самого моменту нападу на собаку позивачки. Тому цей доказ не підтверджує обставини, на які вона посилалася.
Суд також наголосив, що сам по собі факт наявності у відповідача собаки породи німецька вівчарка не може свідчити про його відповідальність без інших належних доказів, які підтверджували б протиправність його поведінки та причинний зв’язок із заподіяною шкодою.
Висновок суду
Оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами протиправність поведінки відповідача, його вину, а також причинно-наслідковий зв’язок між його діями та заявленою шкодою.
Оскільки необхідні умови для покладення цивільно-правової відповідальності не були підтверджені, суд відмовив у задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
