У Держпраці пояснили, як правильно оформлюється звільнення за угодою сторін

Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці роз’яснює особливості оформлення звільнення за угодою сторін.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

«Як свідчить аналіз судової практики, мають місце трудові спори, що пов’язані насамперед зі зверненням працівників із позовами про їх звільнення за згодою сторін роботодавцем  без їхньої згоди (див. постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №591/4938/18, постанову Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №591/1375/19, постанову Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №222/438/17-ц, постанову Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №264/2678/17, постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №524/3490/17-ц, постанову Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №487/5015/16-ц)», — додали у Держпраці. 

Для з’ясування питання про законність припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) першочергове значення має, чи справді існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника/ці на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник/ця про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Окремо зазначається, що чинним законодавством не передбачено обов’язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода може бути оформлена між сторонами як шляхом подання працівником/цею заяви про звільнення за угодою сторін та згоди роботодавця на його звільнення, так і шляхом  внесення пропозиції (ініціативи) однією зі сторін трудового договору, а сама угода сторін про припинення трудового договору може бути укладена в усній формі.

«Відповідну позицію  Верховного Суду викладено в постанові від 20.06.2019 у справі №264/2678/17, в якій суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову про протизаконність його звільнення, послався на ч. 3 ст. 205 ЦКУ, якою визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. У контексті вищевикладеного слід також зазначити,  що правочин, для якого законом не встановлено обов’язкову письмову форму, також вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків», — уточнює Держпраці. 

Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має бути належним чином оформлене в письмовій формі. Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.