Від штрафу до 15 років в'язниці: які дії в Інтернеті вважаються кіберзлочинами та яке покарання загрожує

Із розвитком цифрових технологій та збільшенням кількості онлайн-сервісів питання кібербезпеки в Україні набуває дедалі більшого значення. Поряд із розширенням можливостей для громадян і бізнесу зростають ризики кібершахрайства, несанкціонованого доступу до інформаційних систем та інших правопорушень, пов'язаних із використанням інформаційних технологій. 

Особливої актуальності питання кібербезпеки набуло в умовах повномасштабної війни, коли інформаційна інфраструктура держави регулярно стає об'єктом атак. Саме тому сьогодні захист цифрових ресурсів є одним із ключових напрямів державної політики та міжнародного співробітництва. Для громадян і бізнесу розуміння того, які дії визнаються кіберзлочинами та яку відповідальність вони тягнуть, стало важливою складовою власної правової безпеки.

Як країни Європейського Союзу протидіють кіберзлочинам у 2026 році

Європейський Союз продовжує посилювати систему кіберзахисту, поєднуючи кримінально-правові механізми, міжнародну співпрацю та превентивні заходи. Одним із головних координаторів боротьби з кіберзлочинністю залишається Європейський центр боротьби з кіберзлочинністю (EC3) у складі Європолу, який забезпечує координацію транскордонних розслідувань, обмін цифровими доказами та підтримку національних правоохоронних органів.

У 2026 році держави ЄС продовжують впроваджувати вимоги Директиви NIS2, яка встановлює єдині правила кібербезпеки для підприємств критичної інфраструктури, цифрових сервісів, транспорту, фінансового сектору, медицини та інших стратегічно важливих галузей. Законодавство передбачає обов'язкове управління кіберризиками, швидке повідомлення про інциденти та персональну відповідальність керівництва за дотримання вимог безпеки.

Водночас у Європейському Союзі триває підготовка до поетапного застосування Cyber Resilience Act, який встановлює обов’язкові вимоги кібербезпеки для програмного забезпечення та цифрових продуктів. Основні обов’язки виробників почнуть застосовуватися з 11 грудня 2027 року, тоді як окремі вимоги щодо повідомлення про вразливості та інциденти — з 11 вересня 2026 року.

Що належить до кіберзлочинів відповідно до українського законодавства

Українське законодавство розглядає кіберзлочин як кримінально каране діяння, що вчиняється із використанням комп'ютерних систем, інформаційно-комунікаційних мереж або інших цифрових технологій. До цієї категорії входять не лише атаки на інформаційні системи, а й використання цифрового середовища як інструменту для вчинення інших кримінальних правопорушень.

Незаконний доступ до чужих акаунтів, електронної пошти, серверів чи корпоративних мереж може бути кваліфікований як кримінальне правопорушення навіть тоді, коли матеріальні збитки фактично не були завдані.

Сам факт порушення встановленого порядку доступу до інформації вже може утворювати склад злочину. Під час правової оцінки враховуються спосіб проникнення, наміри особи, використані технічні засоби та наслідки таких дій.

Які статті Кримінального кодексу України застосовуються до кібершахрайства

Попри поширене використання терміна «кібершахрайство», Кримінальний кодекс України не містить окремої статті з такою назвою. Кваліфікація здійснюється залежно від механізму вчинення правопорушення, способу отримання доступу до інформації, характеру завданої шкоди та інших встановлених обставин. На практиці правоохоронні органи нерідко інкримінують одразу декілька статей, якщо злочин включає кілька взаємопов'язаних епізодів.

Найчастіше застосовуються такі положення Кримінального кодексу України:

• Стаття 190 КК України (шахрайство). Використовується тоді, коли майно або грошові кошти заволодіваються шляхом обману через інтернет. Це можуть бути підроблені інтернет-магазини, фішингові ресурси, неправдиві інвестиційні проєкти, підроблені повідомлення банків або інші схеми соціальної інженерії. Добровільне перерахування коштів потерпілим не виключає кримінальної відповідальності винної особи, якщо переказ став результатом введення в оману.
• Стаття 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем). Передбачає відповідальність за незаконне проникнення до комп'ютерних мереж, серверів, електронної пошти, особистих кабінетів чи інших інформаційних ресурсів. При цьому обов'язковою умовою не є настання матеріальних збитків — достатньо самого факту незаконного втручання. Якщо отриманий доступ надалі використовується для викрадення інформації або коштів, правова відповідальність істотно посилюється.
• Стаття 361-1 КК України (створення або поширення шкідливого програмного забезпечення). Вона охоплює виготовлення, розповсюдження чи використання вірусів, троянських програм, програм-шпигунів та інших інструментів, призначених для незаконного впливу на комп'ютерні системи. Особливо суворо караються випадки, коли такі програми застосовуються для викрадення персональних даних, конфіденційної інформації чи грошових коштів.
• Стаття 362 КК України (несанкціоновані дії з інформацією, доступ до якої був наданий законно). Йдеться про ситуації, коли працівник підприємства, адміністратор або інша уповноважена особа використовує службові повноваження всупереч закону: копіює, змінює, передає чи видаляє інформацію без відповідних правових підстав. Такі дії часто поєднуються з корисливими мотивами або подальшим використанням отриманих відомостей.

Яка відповідальність передбачена за кіберзлочини

Вид покарання визначається судом індивідуально з урахуванням способу вчинення злочину, тяжкості наслідків, розміру матеріальної шкоди, повторності правопорушення та інших обставин справи.

Залежно від кваліфікації суд може застосувати:

• штрафи у розмірах, передбачених відповідною статтею Кримінального кодексу України;
• громадські або виправні роботи;
• обмеження волі  на строк до 5 років;
• позбавлення волі — від 3 до 15 років залежно від кваліфікації кримінального правопорушення. За окремими кваліфікованими складами кіберзлочинів, зокрема вчиненими в умовах воєнного стану, максимальне покарання може становити до 15 років позбавлення волі.
• конфіскацію майна у випадках, визначених законом;
• обов'язок повністю компенсувати потерпілим завдані матеріальні збитки.

У складних багатоепізодних кримінальних провадженнях, коли особі інкримінується декілька складів злочинів одночасно, суд може призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до положень Кримінального кодексу України. Саме тому правильна правова кваліфікація кожного епізоду має визначальне значення як для сторони обвинувачення, так і для захисту.

Нагадаємо, минулого року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон №4336-IX, який посилює захист державних інформаційних систем та кібербезпеку України.

Документ передбачає створення національної системи реагування на кіберінциденти, кібератаки та кіберзагрози. Крім того, заплановано запуск системи обміну інформацією про такі загрози на національному рівні. Закон також зобов’язує державні органи та об’єкти критичної інфраструктури вводити штатні посади фахівців з кібербезпеки. Їхня робота має стати частиною системного підходу до захисту інформації у державному секторі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.