Коли в Україні з’явиться «закон Дарини Лук’яненко»

Останній тиждень основною темою всіх новин в Україні стало звіряче вбивство Дарини Лук'яненко з Одещини. Народні депутати та чиновники знов активно обговорюють питання запровадження на законодавчому рівні більш жорстких методів покарання для винних у скоєнні злочинів проти дітей.

Наразі на сайті Верховної Ради зареєстрована петиція щодо захисту дітей від сексуального насильства, а саме — з вимогою прийняти законопроект №6607 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо впровадження Єдиного  реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої чи малолітнього)», написаний і поданий групою народних депутатів (О. Недава, М. Найєм, Д.Лубінець та інші).

Так, у зв’язку з резонансною справою маленької Дарини, кількість підписів, необхідних для розгляду, петиція зібрала у рекордно короткий термін. Варто відзначити, що світова практика знає приклади, як тиск громади та ажіотаж навколо справи ставали рушієм для прийняття відповідних законів.

 «Закон Меган» у США та світі

9 липня 1994 року в місті Хемільтон штату Нью-Джерсі на території міського парку в дерев'яній скрині було знайдено тіло семирічної дівчинки. Згодом слідство встановило, що перед убивством дівчинку було зґвалтовано. Її звали Меган Канка. Ця подія збурила суспільство та викликала великий резонанс.

Вбивцю дівчинки швидко знайшли. Ним виявився її сусід Джессі Тіммендекас, який раніше вже двічі був засуджений за схожі злочини відносно двох дівчаток п'яти і семи років. Це було дійсно шокуюче відкриття, тому хвилю обурення вже було не зупинити. Батьки Меган очолили протест з вимогою внести зміни до законів штату, які дозволяли б суспільству мати доступ до інформації про осіб, які вчинили статеві злочини.

Через 89 днів протестів штат Нью-Джерсі прийняв таку норму. Закон назвали на честь вбитої дівчинки "Законом Меган".

Ще через два роки аналогічний закон ухвалив Конгрес США, Білл Клінтон підписав його. Закон став обов'язковим для всіх штатів. Ця норма стала початком нової ери боротьби за права дітей не тільки в США, а й у багатьох інших країнах.

Окремі штати самостійно вирішують, яка саме інформація перебуватиме у відкритому доступі і як саме поширюватиметься. Зазвичай це ім'я і прізвище злочинця, його фотографія, місце проживання та опис злочину, за який він був засуджений. Ці дані розміщуються на веб-сайтах з відкритим доступом, хоча можуть бути надруковані в газетах, а також поширюватися за допомогою буклетів.

На федеральному рівні «закон Меган» зобов'язує осіб, засуджених за вчинення статевих злочинів відносно неповнолітніх, повідомляти місцеві правоохоронні органи про будь-які зміни свого місця проживання та роботи після звільнення з місць позбавлення волі (в'язниці, психіатричної лікарні). Подібна вимога може бути встановлена протягом певного часу (зазвичай близько десяти років) або тимчасово. Деякі штати мають право вести облік осіб, які вчинили будь-який статевий злочин, навіть якщо він був вчинений не відносно дитини.  

Реєстри осіб, які вчинили статеві злочини, існують у багатьох країнах, наприклад, в Австралії, Канаді, Новій Зеландії, Тринідаді і Тобаго, на Ямайці, в Південній Африці, Великобританії, Ізраїлі й Ірландії.

8 лютого 2016 року президент США Барак Обама підписав міжнародний «закон Меган», який ввів обов'язкове сповіщення правоохоронних органів тих держав, куди особа, що вчинила статеві злочини в США, планує приїхати. У законі міститься вимога до такої особи отримати візуальний «унікальний ідентифікатор», який заноситься в паспорт, а також повідомити правоохоронні органи за 21 день до запланованого від'їзду.

Чи з’явиться в Україні «закон Дарини Лук'яненко» 

Щороку, як фіксує статистика, в Україні жертвами статевих злочинів стають до 400 неповнолітніх дітей. У середньому правоохоронні органи фіксують такі злочини майже щодня, про що говорять стрічки сайтів новин.

Проте й поліція, і правозахисники переконані, що цифри досить умовні і можуть становити менше 10% від реальних злочинів щодо дітей. До суду доходить ще менше справ.

Метою прийняття законопроекту№6607 автори вважають надання відповідної медичної допомоги особам, що страждають педофілією, а також через посилення кримінального покарання за такі злочини та впровадження Єдиного реєстру злочинців, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої чи малолітнього, що призведе до створення умов для вчинення нових злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Серед основних положень Закону можна виділити:

1) особливий порядок застосування заходів медичного характеру, що включає в себе застосування медикаментів до осіб, які вчинили злочин під час та після відбування покарання. Дані заходи у вигляді хімічної кастрації  можуть бути застосовані лише на підставі добровільного звернення засудженого за такі злочини, за рішенням суду і за наявності відповідного висновку судово-психіатричної та судово-медичної  експертиз.

2) створення Єдиного реєстру осіб, засуджених за статеві злочини, який має стати запобіжником для  повторення таких злочинів через поінформованість осіб, на яких законом покладено обов'язки з виховання дитини, а так само педагогів, медиків, соцпрацівників та інших осіб, що займаються вихованням та безпекою дитини.

Проте деякі парламентарі розкритикували ідею означеного закону щодо відкритого реєстру. Так, розглядаючи це питання з точки зору ризиків для суспільства і раніше засудженої людини, експерти акцентують, що законопроект несе загрозу правам людини. До головних ризиків відносять утруднення адаптації в суспільстві для колишнього засудженого та своєрідне «довічне покарання». Адже людина просто втрачає шанс на повернення в суспільство.

На досвіді США можна впевнитись, що доступ суспільства до інформації про злочини проти дітей часто призводить до безпідставного самосуду. Часто людям не потрібний якийсь вмотивований привід для цькування або навіть вбивства раніше засудженого. Багато людей збираються в своєрідні об’єднання через соцмережі і починають справжнє полювання. Часто жертва таких цькувань стає відлюдником чи втікачем, непоодинокі випадки самогубства, а також збільшеної агресії до дітей, що часто призводить до рецидивів не тільки в статевих злочинах, а й навіть до вбивств.

Перший заступник голови Національна поліція України В’ячеслав Аброськін, як співавтор законопроекту №6607 (про відкритий реєстр педофілів та про їх хімічну кастрацію), активно лобіює прийняття даного Закону. Він же закликав підписувати відповідну петицію, адже, за його словами, «потрібна превенція в питанні захисту дітей від сексуального насильства».

І хоча питання відкритих даних щодо осіб, які вчиняли подібні злочини раніше, активно обговорюється в українській спільності впродовж тривало часу, залишається відкритим питання — чи не стануть наслідки цієї відкритості причинам нових трагічний подій?

Нагадаємо, що раніше «Судово-юридична газета» писала про те, що в Києві сталося жорстоке  вбивство 9-річного хлопчика.