Затримка фіксації арешту є порушенням Конвенції: ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини у рішенні «Форталнов та інші проти Росії» констатував порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Право на свободу та особисту недоторканність).

Порушення полягало в затримці фіксації поліцією фактів обмеження волі (арешту) підозрюваних.

Перед тим, як офіційно зафіксувати арешт, 13 (тринадцять) підозрюваних громадян Росії, які народились у різний час та мешкають у різних частинах Російської Федерації, у різних справах (заяви об’єднані ЄСПЛ в одне провадження) протягом певного часу різної тривалості (від 7 до 83 годин) утримувалися поліцією під вартою, в ув’язненні, яке не було зареєстроване.

На що скаржилися заявники:

• вони були заарештовані в годину, яка відрізнявся від того, яка була офіційно зареєстрована поліцією;
• їх незареєстроване утримання під вартою було незаконним;
• вони не мали можливості переглянути вид запобіжного заходу в суді;
• були позбавлені можливості отримати компенсацію.

Двоє з заявників також скаржилися відповідно до статті 5 §3 (Право на свободу та захист/право на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження) на те, що їх утримання під вартою не грунтувалося на відповідних та достатніх підставах.

Що передбачає Конвенція

Відповідно до статті 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не можна позбавляти свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановлених законом:

1. Законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;
2. Законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;
3. Законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після вчинення злочину;
4. Затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
5. Законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи волоцюг;
6. Законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ виніс рішення щодо побачення ув’язнених з родичами.

Також ми писали про право на справедливий суд. Загальні вимоги справедливості, що містяться у статті 6, застосовуються до всіх кримінальних проваджень, незалежно від типу правопорушення, що розглядається.