Суд зобов’язаний оцінити рівень адвокатських витрат: постанова КАС ВС

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради та стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5120,00 грн.

Рішенням адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю, у стягненні витрат на правову допомогу — відмовлено.

Постановою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення; апеляційну скаргу представника позивача —  задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду в частині стягненні витрат на правову допомогу скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою стягнуто з Київської міської ради на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5120 (п`ять тисяч сто двадцять) грн.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення адміністративного суду та постанову апеляційного адміністративного суду — без змін.

Представник позивача — адвокат подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Зазначена заява мотивована тим, що представником позивача було підготовлено відзив на касаційну скаргу відповідача. Вартість підготовки відзиву на касаційну скаргу склала 5000 грн. Отже, позивачем були понесені додаткові судові витрати, які позивач поніс за надання йому фахової правничої допомоги адвокатом.

На думку представника позивача, суд має врахувати зазначені обставини та винести додаткове рішення щодо розподілу судових витрат. Для цього позивачем були надані суду належні та допустимі докази понесених судових витрат на правову (правничу) допомогу згідно з визначеними ставками гонорару адвоката на 2019 рік.

Враховуючи викладене, позивач просив суд винести додаткове судове рішення про вирішенні питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №826/841/17 у суді касаційної інстанції.

В межах строків, визначених ухвалою Верховного Суду, представником відповідача подано до суду заперечення на заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в яких представник відповідача заперечує проти задоволення зазначеної заяви представника позивача. При цьому представник відповідача в разі, якщо суд визнає правомірними вимоги представника позивача, звертає увагу суду на неспівмірність суми, яка заявлена у заяві про винесення додаткового судового рішення, у зв`язку із тим, що відзив на касаційну скаргу складається із витягів законодавства, витягів із справ Єдиного державного реєстру судових рішень, що не являє собою наукову діяльність представника позивача.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат — фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим законом; захист — вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги — види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Верховний Суд зазначив, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд критично відреагував на твердження відповідача про те, що зазначений відзив на касаційну скаргу не є «науковою діяльністю» представника позивача, а складається з витягів із законодавства, витягів зі справ Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки таке твердження не ґрунтується на жодних положеннях закону та спростовується наявним у матеріалах справи відзивом на касаційну скаргу, який свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи зазначеного відзиву були оцінені та враховані при постановленні судового рішення за результатами касаційного перегляду справи.

У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З рішенням у справі №826/841/17 можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала постанову ВС щодо причин невручення судового рішення.