Які юридичні факти не підлягають встановленню у судовому порядку

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя зобов’язаний з’ясувати  питання підсудності та юрисдикційності. Тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, — закриває провадження у ній.

Не можуть розглядатися судами заяви про:

• встановлення фактів належності  до  осіб,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи  до   ветеранів   чи   інвалідів   війни;
• встановлення фактів проходження військової  служби,  перебування  на   фронті,   у   партизанських загонах, одержання поранень і контузій  при  виконанні  обов'язків військової  служби;
• встановлення причин  і  ступеня  втрати працездатності,  групи  інвалідності  та  часу  її  настання;
• закінчення учбового  закладу  і  одержання  відповідної   освіти, одержання  урядових  нагород. 

Водночас відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена до суду.

При вирішенні питання про підвідомчість справи суди  мають право враховувати  норми  законодавчих  актів,  якими  передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено  факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду (Постанова Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995).

 «У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб’єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».  На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у справі №287/167/18-ц.

Так, у справі №287/167/18-ц Велика Палата звернула увагу, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, розглядаються відповідними комісіями на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону про соціальний захист мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду.

У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Тобто, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову ВП ВС щодо перешкоди в реалізації права на судовий захист.

Додамо, що ВП ВС роз’яснила, коли настає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.