За яких умов можливе виселення особи без надання іншого житла

Припинення трудового договору з працівником не є підставою для виселення його та членів сім’ї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/2709/17.

З матеріалів справи стає відомо, що квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці звернувся до суду із позовом до сім’ї, яка складається з трьох осіб, про виселення без надання іншого житла.

Судами було встановлено, що відповідачу як працівнику Збройних Сил України видано ордер на кімнату. Згідно з наказом від 12 грудня 2016 року, відповідача звільнено з посади юрисконсульта управління КЕВ міста Вінниці за угодою сторін. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що оскільки відповідач звільнений з роботи у КЕВ міста Вінниці, він втратив право проживати у гуртожитку на підставі пункту 5.8 Інструкції № 737, тому що стаж його роботи становить 3 роки 4 місяці.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд підкреслив, що згідно із пунктом 5.8 Інструкції № 737 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працівник та члени його сім`ї зобов`язані у двотижневий строк звільнити займане ними жиле приміщення в гуртожитку у разі звільнення з роботи, окрім звільнення на пенсію за віком і у разі, якщо працівник пропрацював на підприємстві більше 10 років, та інших випадків, передбачених законодавством. Звільнення жилого приміщення у гуртожитку в цьому випадку відбувається в разі наявності (отримання, придбання) іншого жилого приміщення в межах населеного пункту, де розміщений гуртожиток.

Проте, відповідно до копії трудової книжки громадянина України, у період з 1 серпня 1990 року по 13 серпня 2013 року він проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та Збройних Силах України; з 24 вересня 2013 року по 12 грудня 2016 року працював на посаді юрисконсульта управління КЕВ міста Вінниці. Крім того, згідно із наказом командира військової частини №326, вислуга років у Збройних Силах України підполковника становить 24 роки 4 місяці.

Врахувавши вислугу років/стаж роботи підполковника (відповідача), який у Збройних Силах України складає загалом майже 26 років ( а 3 роки 4 місяці – це лише стаж роботи за останнім місцем роботи), та врахувавши висновок Виконавчого комітету Вінницької міської ради, яким визнано недоцільним виселення дитини відповідача, суди дійшли вірного висновку, відмовивши у позові.

ВС підкреслив, що відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Крім того, підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та статті 1 Протоколу до Конвенції, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Ураховуючи викладене, Касаційний цивільний суд зазначив, що виселення відповідача та членів його сім`ї без надання іншого жилого приміщення не відповідатиме статті 47 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Враховуючі обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Також ми писали про припинення законного права на зайняття житлового приміщення: постанова КЦС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.