Чи будуть продавати землю іноземцям: готується до прийняття ще один земельний закон

Голова Держгеокадастру Роман Лещенко в інтерв’ю «ЕП» зазначив, що для повноцінної земельної реформи треба ухвалити законопроєкт №2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Наразі цей законопроєкт готується до другого читання, а за основу його було ухвалено ще восени 2019 року.

Тоді Головне науково-експертне управління Верховної Ради вказало на суттєві ризики цього законопроєкту, адже він прибирає заборону продажу землі іноземцям.

«У законопроєкті пропонується: скасувати вимоги щодо цільового використання земель сільськогосподарського призначення, у тому числі й заборону передачі таких земель у власність іноземцям та прирівняним до них особам; виключити поняття «особливо цінні землі»; запровадити низку змін до повноважень органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, центральних органів виконавчої влади у сфері використання та охорони земель; ввести визначення термінів  «територія територіальної громади», «межа території територіальної громади»; ліквідувати самоврядний контроль у сфері використання та охорони земель; скасувати державну експертизу землевпорядної документації тощо», - зазначили у ГНЕУ.

«Управління вважає, що виключення із статті 22 ЗК України частини 3, відповідно до якої землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування лише для визначених осіб, пов’язаних із діяльністю у сільськогосподарській сфері, призведе до можливості надання вказаних земель різним суб’єктам та для будь-яких цілей, чим фактично скасовується цільове використання земель сільськогосподарського призначення, а також порушується визначений у статті 23 ЗК України принцип «пріоритетності земель сільськогосподарського призначення», який полягає в тому, що «землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання».

 Це зауваження стосується також виключення із статті 22 ЗК України частини 5, відповідно до якої «землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам». Вказана норма є підґрунтям захисту прав громадян України на заняття сільським господарством, захисту продовольчої та в цілому – національної безпеки України.

Теж саме слід сказати також й щодо інших законодавчих пропозицій, згідно із якими «послаблюються» вимоги до іноземців та осіб без громадянства щодо набуття ними права власності на земельні ділянки, як сільськогосподарського призначення, так і інших земель. Це стосується, зокрема, нової редакції статті 82 ЗК України, згідно з якою «юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими договорами та на інших підставах, передбачених законом», замість чинної редакції, відповідно до якої такими особами є «юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України)»; виключення із частини 2 статті 81 ЗК України положення, відповідно до якого іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення «в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності».

Звертаємо увагу суб’єктів права законодавчої ініціативи на негативний досвід Латвії, в якій після проголошення незалежності землі сільськогосподарського призначення перебували у вільному обігу. У результаті чого станом на 2017 рік в окремих регіонах Латвії більше ніж половина земель сільськогосподарського призначення належала іноземним компаніям, здебільшого зі шведським, датським та норвезьким походженням капіталів. Як наслідок, місцеві жителі почали орендувати землю, сусідню з їхніми домогосподарствами, у іноземних власників, які її не використовували як виробничу. Крім того, згідно офіційних даних Латвійського земельного фонду, з 2,3 млн га придатних до обробітку земель, використовується лише 1,56 млн га. Ця ситуація стала поштовхом для запровадження обмежуючих факторів на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення і має бути попереджуючим фактором і для запобігання аналогічних ситуацій в Україні», - зазначили у ГНЕУ.

Голова Держгеокадастру ж охарактеризував цей законопроєкт виключно позитивно.

«Найбільш важлива для нас історія – законопроєкт №2194, який аграрний комітет рекомендує ухвалити у другому читанні. Він передбачає три прості речі.

Перша – Держгеокадастр віддає функцію розпорядження землями на місця. Після місцевих виборів розпорядниками землі стануть громади.

Друга – глибока дерегуляція Держгеокадастру. Я, чиновник Держгеокадастру, добровільно публічно прошу: будь ласка, заберіть у мене повноваження.

Філософія цього законопроєкту – щоб Держгеокадастр став сервісною організацією, яка надає послуги громадянам, наповнює кадастр даними, здійснює топографо-геодезичну діяльність на території України, у тому числі щодо демаркації державного кордону.

При цьому Держгеокадастр повинен здійснювати контрольно-наглядову функцію за цільовим використанням земель. Мова йде про самозайняті ділянки. Ми зробили історичне рішення: збільшили у 2,5 раза штрафи за нецільове використання земель. Якщо ти захопив землю і не платиш податок – будеш платити штраф у розмірі близько 4 тис. грн.

Третя – у країні не буде земельної експертизи», - зазначив він.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій