Співробітникам Служби судової охорони поліпшать соціальний захист

14 січня Комітет Верховної Ради з питань правової політики розглянув законопроект № 3935 про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо врегулювання окремих питань проходження служби у Службі судової охорони. Цей проект 4 листопада 2020 року парламент ухвалив в першому читанні, і наразі він готується для прийняття в цілому.

Одне з питань, яке викликало певні дискусії, стосувалося норми законопроекту, яка передбачає кошти на представницькі витрати для Служби судової охорони.

Наразі ст. 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що у кошторисах Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, вищих спеціалізованих судів, ВККС та Державної судової адміністрації передбачаються кошти на представницькі витрати.

Законопроект, серед іншого, передбачає, що право мати кошти на представницькі витрати з’явиться також у Служби судової охорони (ССО).

Нагадаємо, що це витрати на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв’язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва. До представницьких належать витрати, пов’язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.

Член Комітету, народний депутат Олег Макаров виступив проти надання права на такі витрати для ССО.

У свою чергу автор законопроекту Валерій Божик відмітив, що у Положенні про ССО, яке затверджено Вищою радою правосуддя, передбачена міжнародна діяльність Служби, і в будь-якому разі такі витрати обмежуються визначеним Службі кошторисом.

Нагадаємо, що законопроектом № 3935 пропонується внести зміни до Закону «Про судоустрій і статус суддів» в частині, що стосуються проходження служби у Службі судової охорони, передбачивши, зокрема:

• утворення державної служби у Службі судової охорони та її територіальних підрозділах;
• вдосконалення існуючого порядку визначення стажу служби у ССО;
• поширення дії Дисциплінарного статуту Національної поліції на співробітників ССО, а також визначення повноважень Голови ССО та інших керівників Служби щодо застосування заохочень та накладення дисциплінарних стягнень;
• створення можливості співробітникам ССО утворювати професійні об’єднання та професійні спілки.

Також законопроектом передбачено зміни до низки інших законодавчих актів, а саме:

• до Закону «Про державну службу» – щодо надання Голові Служби повноважень керівника державної служби у ССО, а начальникам територіальних підрозділів – у територіальних підрозділах Служби;
• до Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» – в частині зазначення, що особливості застосування цього Закону у ССО встановлюються відповідним законом;
• до Закону «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» – щодо поширення його дії на співробітників Служби судової охорони;
• до Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» – щодо поширення на співробітників ССО особливого порядку військового обліку, встановленого для поліцейських, осіб начальницького та рядового складу МВС, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
• до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» щодо поширення його дії на співробітників Служби судової охорони.

Отже, даний законопроект змінює порядок зарахування до стажу служби у Службі судової охорони окремих періодів військової служби та служби в правоохоронних та інших державних органах, який дозволяє встановлювати співробітникам надбавки за стаж служби, а також надання їм додаткової оплачуваної відпустки.

Як зазначає автор, наразі до стажу служби у ССО зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

Зазначена норма суттєво обмежує права співробітників Служби, оскільки унеможливлює зарахування до стажу служби таких осіб цілої низки періодів їх попередньої служби. 

Зокрема нормами цієї статті не передбачено зарахування до стажу служби періодів проходження служби у Цивільній обороні України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі, служби в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації на посадах рядового і начальницького складу, військової служби у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях та органах внутрішніх справ колишнього СРСР, часу навчання у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби), періодів служби, які зараховуються до стажу на пільгових умовах тощо.

Крім того, чинною редакцією цієї статті не передбачено навіть зарахування до стажу служби часу проходження служби на посадах співробітників Служби судової охорони.

Зазначений стан призводить до суттєвого погіршення соціального захисту співробітників Служби.

При цьому у законодавчих актах, якими врегульовані аналогічні за змістом суспільні відносини у Збройних Силах, інших військових формуваннях та державних органах з правоохоронними функціями, періоди, які зараховуються до стажу служби, на законодавчому рівні, як правило, не встановлюються.

Так, ч. 1 статті 2 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У статті 14 Закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Разом з тим, ані законом про військовий обов’язок і військову службу, ані законом про Державну кримінально-виконавчу службу не визначено вичерпний перелік періодів, що мають зараховуватись до стажу служби військовослужбовців (співробітників).

Натомість в Збройних Силах України зарахування періодів служби для виплати надбавки за вислугу років здійснюється у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260.

У Державній кримінально-виконавчій службі обчислення періодів служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.01.2019 № 180/5.

Таким чином, у переважній більшості військових формувань та правоохоронних органів питання зарахування до вислуги років (стажу служби) військовослужбовцям (співробітникам) відповідних періодів їх служби визначаються підзаконними, а не законодавчими актами.

«Враховуючи вищевикладене, вважається за необхідне внести відповідні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виключення другого абзацу частини четвертої статті 163 цього Закону стосовно виключного переліку періодів служби, які зараховуються до стажу служби у Службі судової охорони. Це питання може бути врегульоване підзаконними актами, зокрема наказами Державної судової адміністрації України, на яку відповідно до постанови КМУ від 3 квітня 2019 р. № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» покладаються повноваження щодо затвердження порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби», - вказує автор.

«Сьогодні в мене служить ряд офіцерів, які прийшли з пенітенціарної, прикордонної служб, і жодним чином не визначено, що я їм можу обліковувати стаж служби», - зазначив голова ССО Валерій Бондар.

Також існує необхідність у внесенні змін до законодавства в частині запровадження державної служби в ССО.

«Ми державний орган, в якому немає державної служби, це некоректно», - відмітив голова ССО.

Крім того, на його думку, потребують врегулювання на законодавчому рівні питання визначення порядку матеріальної відповідальності співробітників за шкоду, завдану державі, а також поширення на співробітників Служби судової охорони дії Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

«Люди у погонах не мають дисциплінарного статуту. Без нього відбуватися служба не може. Наразі не визначені питання заохочень, дисциплінарної відповідальності. Взагалі не визначено питання матеріальної відповідальності», - зауважив голова ССО.

Втім, Головне науково-експертне управління ВР висловило в частині поширення на ССО Дисциплінарного статуту Національної поліції України зауваження.

«По-перше, за своїм статусом ССО (так само як і Державна судова адміністрація України) – державний орган у системі правосуддя (див. ст. ст. 151 і 161 Закону). Отже, незрозуміло, чому на співробітників «державного органу в системі правосуддя» має поширюватись дисциплінарний статут правоохоронного органу?

На наш погляд, поширення Статуту на співробітників ССО може викликати суттєві складності при його розумінні і застосуванні. Так, наприклад, на співробітників ССО не можуть бути поширені положення Статуту, якими визначається поняття службової дисципліни, під яким розуміється «дотримання поліцейським… наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників» (див. ст. 1 Статуту); заохочення відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства внутрішніх справ України (див п. п. 7, 10, 11 ч. 2 ст. 6 Статуту); порядок подання про нагородження державними нагородами України, відзнаками Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, який вноситься Міністром внутрішніх справ України (див. ч. 2 і 3 ст. 7 Статуту); права Міністра внутрішніх справ України щодо застосування заохочень (див. ч. 1 ст. 8 Статуту); повноваження Міністра внутрішніх справ України, Керівника Національної поліції та іншого керівництва Національної поліції щодо застосування дисциплінарних стягнень (див. ст. 20 Статуту); порядок позбавлення премій у місяці виконання дисциплінарного стягнення, що також визначається Міністерством внутрішніх справ України (див. ч. 5 ст. 23 Статуту).

По-друге, у випадку поширення на співробітників ССО дії Статуту, до них можуть бути застосовані всі види дисциплінарних стягнень, передбачені для поліцейських, а саме: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Статуту).

Звертаємо увагу на те, що тим самим погіршується становище співробітників ССО. Адже наразі згідно з ч. 6 ст. 164 Закону до співробітників ССО (крім співробітників, які мають спеціальні звання вищого складу) можливим є застосування лише одного виду стягнення, визначеного для поліцейських Статутом, а саме – пониження у спеціальному званні на один ступінь.

По-третє, незважаючи на те, що у законопроекті одночасно пропонується низка змін до Статуту вважаємо, що вони є недостатніми для поширення вказаного Статуту на співробітників ССО повною мірою. Зокрема, у Статуті варто було б визначити порядок нагородження співробітників ССО державними нагородами України, відзнаками Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України (див. ст. 7 Статуту); повноваження Голови та іншого керівництва ССО щодо застосування заохочень та щодо застосування дисциплінарних стягнень (див. ст. ст. 8, 20 Статуту); порядок позбавлення премій у місяці виконання дисциплінарного стягнення (див. ч. 5 ст. 23 Статуту) тощо», - зазначили у ГНЕУ.

До другого читання до законопроекту були внесені правки, у тому числі враховані деякі зауваження ГНЕУ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.