За яких обставин особа не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки: позиція ВС

У разі, якщо особа вчинила два або більше кримінальних правопорушення, що утворюють реальну сукупність, вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК). Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 127/31068/19.

Обставини справи

Обвинувачена, перебуваючи на своєму робочому місці в магазині, у вечірній час на підлозі магазину біля каси з алкогольними напоями помітила банківську картку. У подальшому жінка приховала її і під час купівлі товарів розрахувалася даною банківською карткою, завдавши своїми діями майнову шкоду на загальну суму 2225,64 грн.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 17 грудня 2019 року на підставі ст. 47 КК звільнив жінку від кримінальної відповідальності за  ч. 1 ст. 185 (крадіжка), ч. 1 ст. 357 КК (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження), з передачею її на поруки колективу магазину з умовою, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження закрив.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 13 січня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишив  без змін.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив помилку під час застосування положень кримінального закону про поняття діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, у частині закриття кримінального провадження на підставі ст. 47 КК, а апеляційний суд не дотримався вимоги процесуального закону, в результаті чого безпідставно, необґрунтовано та невмотивовано залишено без змін незаконну ухвалу місцевого суду.

Сторона обвинувачення вказала на те, що жінку було обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК, тобто у вчиненні у різний час двох злочинів, а саме у приховуванні офіційного документа і таємному заволодінні майном.

Вважав, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що вчинені злочини утворюють реальну сукупність, оскільки обвинувачена своїми відокремленими одна від одної діями вчинила два різні злочини, а отже, у міського суду не було підстав для застосування ст. 47 КК через відсутність такої обов`язкової об`єктивної умови, як вчинення злочину вперше.

Верховний Суд скасував рішення місцевого та апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції з огляду на таке. Рішення суду про передачу особи на поруки мотивовано тим, що кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченою, утворюють ідеальну сукупність двох кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК є кримінальними правопорушеннями невеликої та середньої тяжкості. Жінка у вчиненому розкаялася та добровільно відшкодувала завдану потерпілій шкоду. Обвинувачена працює найманим працівником у ФОП, а рішення про можливість взяття на поруки було прийнято на загальних зборах працівників ФОП та оформлено відповідним протоколом.

Однією з обов’язкових умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК є вчинення кримінального правопорушення невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних кримінальних правопорушень, вперше. При цьому особою, яка вчинила кримінальне правопорушення вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла кримінального правопорушення або раніше вчинила кримінальне правопорушення, що вже втратило правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення, двох або більше кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК лише за умови, що вони не утворюють реальної сукупності. Проте, як встановив суд першої інстанції та як вбачається з матеріалів кримінального провадження і змісту ухвали, жінку обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 1 ст. 185 КК.

Тому суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про наявність у інкримінованих діяннях ознак ідеальної сукупності кримінальних правопорушень та про можливість звільнення останньої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, оскільки, вирішуючи питання про те, чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що жінку обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність кримінальних правопорушень. Отож, судом було допущено неправильне тлумачення положень ст. 47 КК, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. На зазначені порушення не зважив апеляційний суд, який залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.