Верховный Суд определил порядок расчета размера ущерба, причиненного противоправным решением субъекта власти о демонтаже имущества

В производстве Верховного Суда находилось дело по иску Общества к Исполнительному комитету городского совета о признании противоправным и отмене индивидуального акта и возмещении ущерба, причиненного его принятием.

По этому делу истец обжаловал решение исполкома о демонтаже средств наружной рекламы и просил возместить Обществу из бюджетных ассигнований исполкома сумму ущерба, причиненного вследствие принятия незаконного решения.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково, а саме – визнали протиправним та скасували рішення виконкому про демонтаж засобів зовнішньої реклами, виходячи з положень пункту 2-1 статті 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до якого документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Водночас, відмовляючи у задоволені позову у частині відшкодування заподіяної Товариству протиправним рішенням виконкому шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про залишкову (балансову) вартість демонтованих конструкцій згідного бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас, суд апеляційної інстанції у цій частині змінив рішення суду першої інстанції, вказавши на помилковість мотивів для відмови у задоволені цієї частини позову. Апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається за Методикою визначення відновної вартості об`єкта благоустрою, затвердженої на виконання статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 листопада 2008 року № 326 (Методика № 326).

Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволені позову, скасував у цій частині судове рішення та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд врахував положення статті 41 (кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом) та статті 56 Конституції України (кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень).

На підставі також аналізу положень статей 74 та 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Суд зробив висновок про те, що необхідною підставою для відшкодування шкоди (збитків) у публічно-правових відносинах є встановлений факт неправомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноваження, наявність шкоди (збитків) для суб`єкта приватного права та доведеність у суді її конкретного розміру з урахуванням, зокрема принципів змагальності та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, а також наявності причино-наслідкового зв`язку між неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 826 (Порядок № 826) та Методики № 326, Суд звернув увагу, що зі змісту цих актів вбачається не поширення їх дії на спірні правовідносини.

На цій підставі Суд вказав на помилковість застосування вищенаведених актів законодавства судом апеляційної інстанції для вирішення цієї справи, оскільки спір виник стосовно визначення вартості пошкодженого шляхом демонтажу майна, належного позивачу, внаслідок протиправного рішення виконкому, а не внаслідок порушення позивачем законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 826 та Методики № 326 поширюються на правовідносини, що виникають у зв`язку з проведенням оцінки вартості об`єкта благоустрою, пошкодженого або знищеного внаслідок порушення фізичною або юридичною особою законодавства про благоустрій населених пунктів або внаслідок усунення балансоутримувачем (підприємство, установа або організація, відповідальна за утримання об`єктів благоустрою) аварії на власних інженерних мережах чи власних об`єктах. Тобто ці норми законодавства визначають порядок розрахунку шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді відповідного населеного пункту внаслідок пошкодження об`єкта благоустрою, яке мало місце або через порушення фізичною або юридичною особою законодавства у сфері благоустрою, або через необхідність усунення балансоутримувачем аварій, проведення ремонту на інженерних мережах чи власних об`єктах; розрахунок розміру шкоди, заподіяної протиправним рішенням суб’єкта владних повноважень про демонтаж засобів зовнішньої реклами здійснюється в загальному порядку.

Постанова Верховного Суду від 15 травня 2023 року у справі № 380/25725/21 (адміністративне провадження № К/990/29907/22) – за посиланням.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.