Отсутствие в материалах дела «корешка платежного поручения» не свидетельствует о сомнительности происхождения денег, использованных при проведении НСРД, - Верховный Суд

В материалах уголовного производства должна быть отражена информация о происхождении денежных средств, которые использовались при контроле за совершением преступления. Вместе с тем отсутствие в материалах дела «корешка платежного поручения» о выдаче работникам правоохранительных органов денежных средств как расходов специального назначения и авансового отчета об использовании средств не является существенным нарушением требований УПК и должно быть оценено во взаимосвязи со сведениями об источнике происхождения средств. Это отметила Объединенная палата Кассационного уголовного суда Верховного Суда в постановлении от 25 сентября 2023 года по делу 208/2160/18.

Кроме того, как указала ОП КУС, отсутствие в материалах дела отдельного постановления о привлечении лица к конфиденциальному сотрудничеству или привлечении к участию в негласном следственном (розыскном) действии как конфидента не свидетельствует о нарушении требований УПК.

Обставини справи

За вироком місцевого суду чоловіка було визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК (незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно). Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок. У касаційній скарзі захисник вказав на недодержання порядку отримання органом досудового розслідування грошових коштів, використаних під час НСРД  ̶  контрольної закупки, оскільки в матеріалах справи немає корінця платіжного доручення, який би свідчив про видачу коштів уповноваженим працівникам із фонду витрат спеціального призначення, і це унеможливило перевірку в суді того, що саме ті грошові кошти, того ж номіналу, серії та номера, які видані з бюджету для проведення НСРД, були використані під час здійснення контрольної закупки.

Вважав недопустимим доказом протокол проведення впізнання за фотознімками з тих підстав, що орган досудового розслідування мав реальну можливість провести впізнання особи, натомість вдався до проведення впізнання за фотознімками.

Також захисник стверджував про недопустимість як доказів матеріалів НСРД з підстав: за відсутності окремої постанови про залучення конфідента був порушений порядок залучення особи до конфіденційного співробітництва і участь свідка у проведенні НСРД була незаконною; вказаний конфідент не був допущений до державної таємниці всупереч приписам ст. 517 КПК.

Крім того, адвокат зазначав, що протоколи про результати проведення НСРД було складено з порушенням строків, визначених ст. 252 КПК, внаслідок чого ці докази також мають бути визнані недопустимими.

До Об’єднаної палати справу передали у зв’язку з необхідністю формування єдиної правозастосовної практики щодо допустимості базових доказів у кримінальному провадженні, які були здобуті в результаті проведення НСРД з використанням грошових коштів зі спеціальних фондів правоохоронних органів, у разі відсутності у матеріалах кримінального провадження «корінця платіжного доручення» як документа на підтвердження легітимності використаних правоохоронними органами грошових коштів під час оперативної закупки.

Позиція Об’єднаної палати ККС ВС

Об’єднана палата залишила без змін рішення судів попередніх інстанцій. Вказала, що законодавство не вимагає ідентифікації грошових коштів за номіналами і номерами купюр до або під час їх передачі відповідними фінансовим органом чи установою чи отримання правоохоронним органом, що виключає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів для використання під час оперативної закупки.

Відсутність в матеріалах справи «корінця платіжного доручення» не свідчить про сумнівність походження грошей, використаних під час проведення НСРД.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками.

Використання особистих коштів під час проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину автоматично не обумовлює недопустимості фактичних даних щодо видачі грошових коштів чи результатів НСРД.

Щодо вимог про визнання недопустимим доказом протоколу проведення впізнання за фотознімками з тих підстав, що орган досудового розслідування мав реальну можливість провести впізнання особи засудженого, натомість провів впізнання за фотознімками, ОП зазначає, що протокол впізнання за фотознімками був визнаний недопустимим доказом як через порушення, допущені під час проведення самої слідчої дії, що не відповідає вимогам ст. 228 КПК, так і через не зазначення в протоколі про реальну неможливість провести слідчу дію без участі особи, яку впізнають.

Об’єднана палата враховує, що у правозастосовній практиці ВС висловлено й інші підходи, за якими колегії суддів виходять із того, що жодних імперативних вимог стосовно пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками (постанови Першої судової палати ККС від 06.02.2020 у справі № 442/6175/18, Другої судової палати ККС від 10.11.2022 у справі № 226/471/20, Третьої судової палати ККС від 02.02.2022 у справі № 754/2710/20 та ін.).

ОП виходить із того, що положення ч. 6 ст. 228 КПК дозволяють, за необхідності, провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість подальшого пред'явлення особи для впізнання.

Законодавством не передбачено обов’язку пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Сам собою факт знайомства свідка із засудженим не може бути підставою для визнання зазначеного доказу недопустимим. Процесуальний закон не забороняє пред'явлення особи для впізнання у разі особистого знайомства з особою, яка впізнає. Зазначена слідча дія проводиться не тільки задля отримання (збирання) доказів, а й з метою перевірки вже отриманих в ході досудового розслідування фактичних даних, зокрема показань свідка.

Щодо вимог визнати матеріали НСРД недопустимими доказами з тих підстав, що особу було залучено до конфіденційного співробітництва без винесення окремої постанови, що участь конфідента у проведенні НСРД була незаконною, що всупереч приписів ст. 517 КПК конфідент не був допущений до державної таємниці, ОП вважає, що апеляційний суд на спростування доводів, аналогічних доводам касаційної скарги, обґрунтовано виходив із того, що в розумінні ст. 517 КПК це кримінальне провадження не є таким, що містить державну таємницю, а кримінальний процесуальний закон не встановлює вимог про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД лише осіб, які допущені до державної таємниці.

Оскільки залучення особи до конфіденційного співробітництва й участь у НСРД є підготовчими діями сторони обвинувачення, спрямованими на підготовку до контролю за вчиненням злочину, проведення спостереження, відео-, аудіоконтролю особи, кримінальний процесуальний закон не встановлює вимог про те, щоб день та час постановлення прокурором рішення про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину чи ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД ̶ аудіо-, відеоконтроль особи, передували отриманню від особи згоди на її участь у НСРД.

Окремої постанови про залучення свідка до конфіденційного співробітництва матеріали справи не містять. ОП враховує, що рішення про застосування заходів безпеки, які містять справжні анкетні дані особи, котра дала згоду на конфіденційне співробітництво і до якої застосовано заходи безпеки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 КПК та п. «а» ст. 15 Закону від 23.12.1993 № 3782-XII «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» є державною таємницею і до матеріалів кримінального провадження не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

ОП вбачає підстави до відступу від позиції щодо оцінки недотримання положень ч. 3 ст. 252 КПК як безумовного істотного порушення приписів кримінального процесуального закону викладеної в постанові Першої судової палати ККС ВС від 19.07.2022 у справі №758/14965/14-к.

Залучення свідка до участі в контролі за вчиненням злочину було зумовлено об'єктивними обставинами та відповідає положенням ч. 6 ст. 246 КПК, а відсутність у матеріалах провадження окремої постанови про його залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог КПК, не свідчить про порушення прав учасників кримінального провадження, про наявність таких порушень КПК, які б могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення.

Щодо оцінки протоколів про результати проведення НСРД, які було складено з порушенням строків, визначених приписами ст. 252 КПК, на предмет допустимості, ОП вказує, що передача прокурору з недотриманням установленого в ст. 252 КПК строку складання протоколу про результати проведення НСРД – аудіо, відеоконтроль особи та контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Складання протоколів поза межами строку, визначеного в ч. 3 ст. 252 КПК, не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведеної НСРД. Правила допустимості доказів не пов'язують сам факт складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК, з недопустимістю результатів НСРД. Наведений критерій оцінки вказаного порушення узгоджується з усталеною практикою ВС, зокрема, відображеною в постановах від 18.12.2019 у справі № 588/1199/16-к, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 у справі № 712/2374/18 тощо.

Тому, ОП вбачає підстави до відступу від позиції викладеної у постанові Першої судової палати ККС ВС від 19.07.2022 у справі № 758/14965/14-к, щодо оцінки недотримання приписів ч. 3 ст. 252 КПК як безумовного істотного порушення приписів кримінального процесуального закону.

Висновок щодо застосування норм права, передбачених статтями 246, 271 КПК

У матеріалах кримінального провадження має бути відображена інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Відсутність у матеріалах справи «корінця платіжного доручення» про видачу працівникам правоохоронних органів грошових коштів як видатків спеціального призначення та авансового звіту про використання коштів не є істотним порушенням вимог КПК і має бути оцінена у взаємозв’язку з відомостями про джерело походження коштів.

Висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 6 ст. 228 КПК

Положення ч. 6 ст. 228 КПК у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред’явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками. Процесуальний закон не забороняє проведення впізнання в разі особистого знайомства з особою, яка впізнає.

Висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 6 ст. 246 КПК

Відсутність у матеріалах справи окремої постанови про залучення особи до конфіденційного співробітництва чи залучення до участі в НСРД як конфідента не свідчить про порушення вимог КПК.

Висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 3 ст. 252 КПК

Складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК, не є підставою для визнання такого протоколу недопустимим доказом.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.