Определяющим признаком электронного документа является отсутствие жесткой привязки к конкретному материальному носителю – Верховный Суд

Определяющим признаком электронного документа является отсутствие жесткой привязки к конкретному материальному носителю. Один и тот же электронный документ может одновременно существовать на нескольких разных носителях. Все экземпляры соответствующего документа, количество которых не ограничено, имеют статус оригинала и могут отличаться только по времени создания. Однако материальный носитель является лишь способом хранения информации и может быть дополнительно исследован как вещественное доказательство.

Аудио-, видеозаписи, зафиксированные на приобщенных к протоколам аудио-, видеоконтроля личности и снятие информации с транспортных телекоммуникационных сетей в магнитных носителях, являются оригиналами электронных документов. Об этом в постановлении от 9 мая 2024 года по делу №496/5125/15-К указал Верховный Суд.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд визнав невинуватою та виправдав особу за ч. 2 ст. 369-2 КК у зв’язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

У касаційній скарзі прокурор стверджує, що висновки суду про недопустимість як доказів аудіозаписів, одержаних у результаті зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, є безпідставними, з огляду на те, що вони зафіксовані на магнітних носіях (компакт-дисках) шляхом створення копії, а первинні носії такої інформації суду не надавалися.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування позиції ККС вказує, що висновки судів про недопустимість як доказів даних протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з огляду на те, що відображена на долучених до протоколів компакт-дисках інформація записана з іншого джерела шляхом копіювання, а первинний носій інформації суду не надавався, суперечать вимогам ст. 99 КПК і положенням спеціального законодавства про електронний документообіг.

Електронний документ згідно з ч. 1 ст. 5 Законом «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (зі змінами) – це документ, інформація у якому зафіксована у виді електронних даних.

Такий документ, як передбачено ч. 3 зазначеної статті, може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону №851-IV є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною.

Частина 2 ст. 8 Закону 851-IV унормовано, що допустимість електронного документа як доказу не можна заперечуватися винятково на тій підставі, що він має електронну форму. Згідно з ч. 2 ст. 7 наведеного вище закону у випадку зберігання електронного документа на кількох носіях інформації кожен з електронних примірників вважається оригіналом документа.

Отже, визначальною ознакою електронного документа є відсутність жорсткої прив’язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ може одночасно існувати на кількох різних носіях.

Всі примірники відповідного документа, кількість яких не є обмеженою, мають статус оригіналу і можуть відрізнятися лише за часом створення. Натомість матеріальний носій є лише способом збереження інформації і може бути додатково досліджений як речовий доказ. Аудіо-, відеозаписи, зафіксовані на долучених до протоколів аудіо-, відеоконтролю особи і зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж магнітних носіях, є оригіналами електронних документів