Условия признания врученным сообщения, отправленного средствами «классической почты» – позиция Верховного Суда

Для установления судом факта направления, в частности юридическому лицу, почтового отправления в установленном законодательством порядке, подлежат выяснению следующие обстоятельства:

• вид почтовой отправки, которым было отправлено письмо;
• наличие/отсутствие описания вложения письма (в зависимости от вида почтовой отправки);
• соответствие адреса получателя, указанного в почтовом отправлении, местонахождению юридического лица;
• наличие у ответчика сообщения о вручении рекомендованной почтовой отправки, в которой, среди прочего, указано наименование и его почтовый адрес, причины невручения почтовой отправки.

Об этом указал Кассационный административный суд Верховного Суда в постановлении от 15 августа 2024 года по делу № 380/18997/21.

Обставини справи

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства до Держгеонадра про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягала у тому, що позивач вважав дії відповідача протиправними, оскільки останній анулював спеціальний дозвіл на користування надрами без попереднього повідомлення та одержання згоди Товариства. Вказане, на думку позивача, мало бути підставою для анулювання такого дозволу в судовому порядку. Натомість відповідач вказував на те, що Товариство пропустило строк звернення до суду, оскільки було обізнано з фактом анулювання спеціального дозволу після отримання листа про таке анулювання.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, керуючись тим, що анулювання спецдозволу, виданого Товариству, з огляду на підстави такого анулювання, повинно було відбуватися у судовому порядку. Крім того, в частині доводів щодо строку звернення Товариства до суду з позовом, суди вказали, що інших відомостей, які б підтверджували, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, ніж він про це зазначає у позовній заяві, немає.

Однак Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, частково задовольнив касаційну скаргу Держгеонадра, скасувавши судові рішення, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Перевіряючи доводи скаржника в частині дотримання позивачем строків звернення до суду, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій достеменно не дослідили обставини щодо обізнаності позивача з фактом скасування спеціального дозволу.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що відповідач, на підтвердження обставин повідомлення Товариства про прийняття наказу, яким анульовано спецдозвіл, вказав, що відповідне повідомлення направлялося листом і на підтвердження надіслання останнього надав копію конверта з номером відправлення. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що надана копія конверта не є належним доказом, що підтверджує направлення листа саме на адресу позивача.

Вважаючи такі висновки передчасними, Верховний Суд зазначив, що порядок надання послуг поштового зв’язку, права та обов’язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв’язку урегульований Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5 березня 2009 року (у редакції, що чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Із системного аналізу положень цих Правил Суд дійшов висновку, що в них визначені окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Із огляду на це, Суд звернув увагу на помилковості висновку суду першої інстанції стосовно недоведення відповідачем факту направлення листа до Товариства з підстав відсутності у Держгеонадра опису його вкладення.

Крім того, Суд зазначив на те, що пунктом 2 Правил №270 означено, що доказом вручення реєстрованого поштового відправлення, яке містить дані про одержувача та дату, коли такий лист був ним отриманий є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 62 Правил у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд наголосив, що будь-яке поштове відправлення повинно містити, серед іншого, дані адресата зазначеного відправлення, зокрема, найменування адресата та його поштову адресу, що зазначається внизу праворуч з лицьового боку поштового відправлення без пробілів між рядками і літерами у словах. Крім того, у разі якщо поштове відправлення є рекомендованим, разом із конвертом надсилається бланк повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення, яке, за загальним правилом, також містить дані про відправника та отримувача поштового відправлення.

У контексті спірних правовідносин Суд зауважив, що зазначені обставини є істотними для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду у цій справі, проте останні не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій мали можливість поставити питання представнику відповідача про наявність чи відсутність оригіналу конверту, в якому було направлено повідомлення про скасування спеціального дозволу, а також з’ясувати наявність рекомендованого повідомлення про невручення поштового повідомлення, де зазначено адресата листа та, у разі необхідності, витребувати від суб`єкта владних повноважень наявні документи.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого для встановлення судом факту направлення, зокрема юридичній особі, поштового відправлення у встановленому законодавством порядку, підлягають з`ясуванню такі обставини: вид поштового відправлення, яким було надіслано лист; наявність/відсутність опису вкладення листа (залежно від виду поштового відправлення); відповідність адреси одержувача, зазначеної у поштовому відправленні, місцезнаходженню юридичної особи; наявність у відповідача повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому, серед іншого, зазначено найменування та його поштова адреса, причини невручення поштового відправлення.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.