Придбавши на законних підставах земельну ділянку, щодо якої раніше були судові спори стосовно її цільового призначення, нові власники стикнулися зі скасуванням державою первинного правовстановлюючого документу.
Наскільки це справедливо, Європейський суд з прав людини розбирався у справі «Шамати проти Туреччини» (заява №29115/07), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Ніязі та Нурі Шамати придбали земельну ділянку біля лісу, щодо якої раніше точилися судові спори. Лісова адміністрація намагалася довести колишньому власнику, що його земля знаходиться у лісі та є природоохоронною зоною. Але суд у цій справі став на бік власника, встановивши, що ділянка розташована за межами лісу. Таке рішення набуло статусу остаточного ще в 1979 році.
Але після зміни власника в 2003 році лісова адміністрація знову відкрила провадження. Тепер підставою для визнання недійсним правовстановлюючого документу був висновок, складений уповноваженим державним органом у 1985 році, про те, що земля все ж таки знаходиться в межах лісу.
В кінцевому підсумку в 2007 році суди прийняли рішення на користь лісової адміністрації. Аргументи власників про те, що статус земельної ділянки був визначений в рішенні від 1979 року, сприйняті не були.
Тоді Ніязі та Нурі Шамати звернулися до Європейського суду. Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини, заявники стверджували, зокрема, що провадження проти них порушувало принцип правової визначеності.
Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій в цій частині та присудив відшкодувати завдану моральну шкоду на суму 6 тисяч євро.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Шамати проти Туреччини» (заява №29115/07) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про рішення ЄСПЛ щодо того, коли показання свідка на досудовому слідстві мають більшу вагу, ніж свідчення в суді.
Крім того, Верховний Суд оприлюднив сорок п’ятий огляд практики Європейського суду з прав людини.