У ВС відповіли на одвічне питання: відшкодування суб'єктом влади витрат на адвоката, понесених іншою стороною

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом фізичної особи (далі – позивач) до Покровської районної державної адміністрації (далі – Покровська РДА, відповідач) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, скасування державної реєстрації.

У цій справі позивач оскаржував дії державного реєстратора Покровської РДА щодо внесення запису про обтяження всього нерухомого майна, належного позивачу, на підставі рішення суду, яке насправді не приймалось, та просив скасувати відповідний запис у реєстрі.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов частково, проте відмовили у задоволені клопотання про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суди зазначили, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є належним чином обґрунтованою, завищеною, такою, що не підтверджена жодним належним чином складеним документом у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правничу допомогу, судами попередніх інстанцій враховано, що ця справа в силу частини шостої статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд не погодився у цій частині з висновками судів попередніх інстанцій та вирішив задовольнити клопотання позивача, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Покровської РДА витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,0 грн.

Колегія суддів на підставі аналізу положень статей 132, 134 КАС України дійшла висновку, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Водночас, у силу положень статті 139 КАС України вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Зазначено, що принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони; врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Верховний Суд також урахував висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який у низці рішень (зокрема, у справах «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 269; «Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania», заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71; «Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та «Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50 та ін.) вказав, що у разі якщо сума витрат на професійну правничу допомогу буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, то така сума не може бути обов`язковою для Суду; останній повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою; відмова національних судів у відшкодуванні стороні судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, становить порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції має місце незалежно від сум цих витрат.

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо під час вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною в адміністративній справі – суб’єктом приватного права, за рахунок бюджетних асигнувань іншої сторони – суб’єкта владних повноважень, суди доходять висновку про неспівмірність зазначеного у клопотанні розміру витрат на таку допомогу, то суди повинні на підставі аналізу поданих сторонами доказів, з урахуванням категорії складності та значення справи для сторін, самостійно визначити розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований.

Постанова Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 (адміністративне провадження № К/9901/41849/21).

Автор: В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.