Суддів будуть притягати до відповідальності за новим стандартом доказування

Новий стандарт доказування наявності підстав притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності встановлять безпосередньо у законі. Рішення ввести норму до законодавства, яке підтримали своєю позицією Посольства США та ЄС, ухвалив Комітет Верховної Ради з питань правової політики, рекомендуючи до другого читання фінальну редакцію законопроекту 9483-2 стосовно створення Служби дисциплінарних інспекторів.

Так, депутати більше години обговорювали зміни, які стосуються стандарту доказування при притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності. Позиція більшості присутніх на засіданні комітету членів Вищої ради правосуддя та позиція посольства США та делегації Європейського Союзу, озвучена представником міжнародної організації IDLO, були діаметрально протилежні.

Спершу правками до другого читання голови Комітету Дениса Маслова було запропоновано визначити, що стандарт доказування підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначається у регламенті Вищої ради правосуддя, і надати ВРП рік на розробку цього стандарту. Крім того, пропонувалося вважати підставу для притягнення судді  встановленою та доведеною Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя), якщо докази підтвердження існування такої підстави, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів члени Дисциплінарної палати вирішували б відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, як зауважив голова підкомітету Павло Павліш, на робочій групі і підкомітеті було озвучено іншу пропозицію – відійти від «внутрішнього переконання», «бо воно викликає сумніви, в якому саме вигляді його використовувати».

А також встановити стандарт доказування безпосередньо у законі, а не у регламенті Вищої ради правосуддя, який вона може корегувати на свій розсуд.

«Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою та доведеною Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження є чіткими та переконливим для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини в їх сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності», - озвучив формулювання Павло Павліш.

«Чому ми пропонуємо визначити це на рівні закону – бо Конституцією викладені чіткі умови діяльності ВРП, де не зазначено, що вони можуть встановлювати для себе певні види стандартів доказування. І це може в подальшому стати окремою підставою позовів проти їх рішень, якщо хтось не буде з ними згоден», - пояснив депутат.

За його словами, до робочої групи, яка працювала над цими правками, входили член Комісії з питань правової реформи при Президентові України у 2019-2020 роках Андрій Нижний та експерти від міжнародних партнерів. Останні погодилися з вказаною вище редакцією.

В свою чергу, за словами члена Вищої ради правосуддя Оксани Блажівської, ВРП вважає, що стандарт доказування має бути передбачений регламентом ВРП. Крім того, варто провести широке обговорення, з більшим колом експертів, оскільки у міжнародній практиці немає подібних аналогів.

Член ВРП Сергій Бурлаков зазначив, що ВРП вважає правильним не закріплювати дане положення у законі.

«Практика ЄСПЛ та Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, застосовує зовсім різні стандарти доказування до різних видів дисциплінарних проступків, які потенційно можуть вчинятися суддями. Більш того, є різна судова практика стосовно дисциплінарної відповідальності прокурорів, адвокатів та суддів.

Більш правильним та виваженим є саме формування дисциплінарної практики дисциплінарним органом. А вже Верховний Суд та, можливо, ЄСПЛ буде здійснювати судовий контроль над результатом дисциплінарного провадження», - додав член ВРП.

Як зазначив він, статті 106 та 109 закону про судоустрій містять зовсім різні за своєю природою проступки. Тож, необхідно переосмислити статті 106 та 109 щодо видів дисциплінарних проступків, а вже потім практика застосування виробить стандарти доказування, вказав член ВРП.

Разом із тим, член ВРП Роман Маселко зазначив, що у ВРП консолідованої позиції з даного питання немає. І, на його думку, стандарт доказування має встановити саме законодавець. Якщо залишити це на розсуд ВРП, на його думку, знов будуть різні підходи до доказування.

Зі свого боку, антикорупційний експерт IDLO Віктор Килимар зазначив, що «є чітка позиція, яка була прокомунікована двома посольствами – Посольством США та Делегацією Європейського Союзу стосовно стандартів доказування».

«У цих позиціях чітко було рекомендовано використовувати на рівні закону стандарт переваги більш вагомих доказів.

Це є офіційна позиція донорів, яка станом на сьогодні не є зміненою, і, враховуючи природу того, як такі позиції формулюються, ухвалюються та узгоджуються, вона не може бути оперативно змінена», - підкреслив Віктор Килимар.

Аргументи на користь того, що саме на рівні закону фіксувати стандарт доказування він зазначив наступні.

«Перше, це те, що озвучив Павло Павліш – єдино правильним буде встановити стандарт доказування у законі. Адже тільки Верховна Рада ухвалює закони і тільки у законі можуть бути передбачені засади дисциплінарної відповідальності.

З іншого боку, у ВРП немає можливості ухвалювати обов’язкові до виконання нормативно-правові акти. І якщо саме ВРП ухвалить такий акт, потім будуть виникати питання як щодо конституційності, так і взагалі законності в подальшому рішень про притягнення чи відмову у притягненні до відповідальності суддів.

По-друге, це стабільність практики. Бо ВРП може у будь-який момент з урахуванням різної мотивації та обставин змінити цей стандарт доказування.

І по-третє, як було озвучено, це правова визначеність. Тому що в протилежному випадку такої визначеності не буде», - підкреслив представник IDLO.

Тому, за його словами,  «найбільш бажаним формулюванням буде стандарт вагомих доказів, як було зазначено у листі».

«Менш бажане – це те, що ВРП негайно встановлює стандарт доказування. І найменш бажаним буде варіант, коли ВРП через рік, враховуючи практику, буде встановлювати стандарт доказування. Бо, як на мене, це буде найменш логічним, коли те, що має лягати в основу рішення, буде його результатом.

ВРП все одно раніше, коли ухвалювала відповідні рішення, виходила з якихось стандартів доказування, оскільки рішення не приймається у вакуумі. Відповідно, вже наявну практику можна проаналізувати, що насправді вже було зроблено.

Що стосується того, який це має бути стандарт доказування, за кордоном теж змінюється ситуація. У них є столітній досвід державотворення. І вони теж змінюють підходи до певних речей, у тому числі притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі, й суддів.

Тенденція є очевидною для всіх цивілізованих країн. Це відхід від стандарту доказування «поза розумним сумнівом» і його зменшення – чи до «більш вагомих доказів», чи до «чітких та переконливих доказів», - пояснив Віктор Килимар.

Таким чином, відповідні поправки Дениса Маслова щодо встановлення стандарту доказування у регламенті ВРП були на засіданні Комітету відхилені, і таке рішення підтримав й сам Денис Маслов.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.