Закриття справи про адмінправопорушення через відсутність його складу свідчить, що особу притягнуто до адмінвідповідальності незаконно, і вона може вимагати відшкодування, - позиція Верховного Суду

Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 грудня 2023 року по справі №370/463/21.

Історія справи

У лютому 2021 року чоловік звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа – Державна казначейська служба, в якому просив суд стягнути з Держави в особі Департаменту патрульної поліції шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету через Державну казначейську службу у рахунок відшкодування майнової шкоди 11 900 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв. поліцейським Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції сержантом С. відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії, згідно з яким, він, керуючи авто, при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з іншим автомобілем, з напівпричепом, чим порушив вимоги пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальних збитків.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року провадження у справі №759/21674/20 про адміністративне правопорушення за складеним протоколом за статтею 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 4 січня 2021 року.

У зв`язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту від необґрунтованого звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення чоловік був змушений звернутися до адвоката.

Відповідно до додатку №2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 15 грудня 2020 року сторони обумовили ставки, порядок та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом по захисту клієнта у Святошинському районному суді міста Києва у справі № 759/21674/20.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2020 року загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала 11 900 грн, сплату якої підтверджує квитанція до прибуткового касового ордеру від 23 грудня 2020 року № 94.

Позивач зазначав, що він переніс моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного факту за місцем проживання та місцем роботи у зв`язку з побоюванням громадського осуду, страхом втрати робочого місця, страхом позбавлення можливості користуватися спеціальним правом керування транспортним засобом, необхідністю нести витрати на правничу допомогу, оскільки він був вимушений звертатися до адвоката та суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і тим самим відстояти свою честь та гідність.

Так, він працював водієм автотранспортних засобів у ТОВ. Незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, наслідком якого могло бути позбавлення його права керування транспортним засобом, призвело б до втрати роботи, про що він був попереджений керівником підприємства. Внаслідок чого його родина залишилась би без засобів до існування, так як він є єдиним годувальником у сім`ї.

Враховуючи викладене, чоловік просив стягнути з Держави в особі Департаменту патрульної поліції у рахунок відшкодування майнової шкоди 11 900 грн (що дорівнює витратам на адвоката) та моральної шкоди в 2 млн грн.

Рішення судів

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 1 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що складання патрульними поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення, в якому фіксується подія, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КУпАП, вказаний протокол є доказом відповідно до вимог статті 251 КУпАП. Неправомірність дій патрульних поліцейських при складанні протоколу не встановлено, тому відсутні визначені статтями 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу підстави для відшкодування державою Україна моральної шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції.

Крім того, кошти у розмірі 11 900 грн, які позивач просить стягнути з держави Україна як майнову шкоду, це понесені ним витрати на адвоката за надання правничої допомоги, а не шкода, спричинена внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, тому вони не підлягають стягненню.

У касаційній скарзі адвокат позивача вказав, що суди не врахували пункт 10 положення про застосування Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, згідно з яким роз`яснено, що відповідно до пункту 4 статті 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих витрат відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанцій.

Також судами попередніх інстанцій не було враховано того, що статтями 2, 4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц викладено правовий висновок про те, що на підставі п. 2 ч. 1 статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 173, 185 КУпАП, є помилковими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Святошинського районного суду Києва від 23 грудня 2020 року у справі №759/21674/20 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, стосовно позивача закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, з вказаного вбачається, що у зв`язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у позивача виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Однак, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), та залишили поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу

За змістом статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Верховний Суд зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 9 листопада 2022 року у справі № 461/422/21.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, ВС касаційну скаргу задовольнив частково. Рішення судів попередній інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.