Склади злочинів будуть визначатися не лише Кримінальним кодексом – Верховна Рада схвалила законопроекти про відповідальність за міжнародні злочини

Верховна Рада 5 грудня прийняла за основу два законопроекти – про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини 11538 та відповідно про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів у зв’язку із прийняттям Закону «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини» 11539.

Зокрема, якщо наразі у КК визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом, то депутати у законопроекті 11539 пропонують, аби склади визначалися не лише у КК, а загалом – у «законодавстві України про кримінальну відповідальність».

Як вказують депутати, Україна ратифікувала Римський статут, водночас, Кримінальний кодекс далеко не повною мірою узгоджується з відповідними приписами Римського статуту.

Без строків давності

Отже, новий закон «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини» фактично буде виступати як спеціальний щодо загальних приписів КК. Так, в окремому законі буде:

• визначений перелік злочинів, що вважаються міжнародними
• встановлено, що суб’єктом міжнародного злочину може бути лише фізична осудна особа, яка до його вчинення досягла 18-річного віку
• передбачено, що Україна не визнає жодних імунітетів за особами, які вчинили передбачені цим законом міжнародні злочини
• встановлена система покарань за міжнародні злочини, до якої належать основні покарання виключно у виді позбавлення волі (на строк до 30 років) та довічного позбавлення волі, а також додаткове покарання у виді конфіскації майна
• жодні строки давності не застосовуються за міжнародні злочини
• єдиною і винятковою підставою звільнення від відбування покарання за міжнародний злочин визнається помилування Президентом України
• особливості застосування за міжнародні злочини таких кримінально-правових засобів, як, відповідно судимість, спеціальна конфіскація та заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб за міжнародні злочини.

Імплементація приписів Римського статуту не шляхом внесення змін до Кримінального кодексу, а шляхом прийняття окремого закону, який був би чинним поряд з Кримінальним кодексом, обумовлена такими аргументами авторів проекту:

• «Конституція не забороняє існування й інших кримінальних законів паралельно з Кримінальним кодексом;
• ціла низка норм кримінального права й зараз передбачена за межами КК, а саме: в КПК, КВК, закони «Про застосування амністії в Україні» і т. д. Таким чином, поява нового кримінального закону поруч з КК не буде чимось новим для законодавчої системи;
• відповідальність за такі злочини – це не лише правове, а й виняткової значимості політичне питання. Тому винесення криміналізації їх в окремий закон підкреслить важливість кримінально-правової боротьби з цими винятковими, найбільш тяжкими діяннями;
• кримінальна відповідальність за міжнародні злочини має такий обширний перелік винятків та особливостей порівняно з кримінальною відповідальністю за інші передбачені КК діяння, що внесення приписів про ці винятки та особливості до тексту КК зайвим чином захаращуватиме і перевантажуватиме його».

Від 20 до 30 років

Зокрема, автори пропонують встановити в окремому законі (стаття 28) відповідальність командира (начальника) за міжнародні злочини підлеглих.

Так, невжиття військовим командиром чи особою, яка фактично діє як військовий командир, який знав або за обставин, що склалися, повинен був знати, що військові сили вчинили чи мали намір вчинити злочин, передбачений статтями розділу ІІ цього Закону, внаслідок його нездатності здійснювати належний контроль над такими силами, всіх необхідних і розумних заходів в межах своїх повноважень для:

• запобігання такого злочину,
• припинення його вчинення або
• передачі цього питання в компетентні органи для розслідування і кримінального переслідування,

карається позбавленням волі на строк від 20 до 30 років.

Невжиття начальником, який знав чи свідомо припускав, що підлеглий вчинив або мав намір вчинити злочин, передбачений статтями розділу ІІ цього Закону, внаслідок його нездатності здійснювати належний контроль над таким підлеглим, всіх необхідних і розумних заходів в межах своїх повноважень для:

• запобігання такого злочину,
• припинення його вчинення або
• передачі цього питання в компетентні органи для розслідування і кримінального переслідування

карається позбавленням волі на строк від 20 до 30 років.

Також буде окремо запроваджена відповідальність за виправдовування чи заперечення геноциду або поширення матеріалів про це. Це буде каратися позбавленням волі на строк до 20 років. Аналогічно 20 роками позбавлення волі буде каратися поширення чи публічне використання матеріалів із закликами до агресивної війни чи розв’язування воєнного конфлікту, заперечення ведення агресивної війни чи виправдання її або вихваляння чи звеличення держави-агресора чи її представника.

Окремо пропонується встановити склад воєнного злочину «у формі серйозного порушення норм міжнародного гуманітарного права у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом». Відповідно до нової статті в окремому законі передбачено наступне.

Умисне серйозне порушення норм міжнародного гуманітарного права, застосовуваних у міжнародних збройних конфліктах, а саме:

• примушування особи, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, до служби у збройних силах ворожої держави,
• примушування громадянина ворожої сторони до участі у воєнних діях проти його власної країни, навіть якщо він перебував на службі воюючої сторони до початку війни,
• депортація або пряме чи опосередковане переміщення осіб,
• позбавлення особи, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, права на справедливе і належне судочинство,
• оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді права чи позови громадян ворожої сторони,
• неналежне використання прапора парламентера, прапора чи військового знаку розрізнення або форми ворога чи ООН чи розпізнавальних емблем, встановлених Женевськими конвенціями,
• що спричинило тяжку шкоду здоров’ю людини, або
• необґрунтоване затримання репатріації осіб, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права у контексті міжнародного збройного конфлікту

карається позбавленням волі на строк до 20 років.

У статті 25 пропонується передбачити, що умисне серйозне порушення норм міжнародного гуманітарного права, застосовуваних як у міжнародних збройних конфліктах, так і в збройних конфліктах неміжнародного характеру, зокрема посягання на людську гідність, зокрема образа, приниження іншої людини, що перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, чи вчинення щодо неї чи щодо померлої людини іншого діяння, яке з урахуванням культурної приналежності потерпілого завдало шкоди людській гідності, заволодіння чужим майном у місті чи іншому населеному пункті, якщо це не було викликано воєнною необхідністю, заволодіння цінністю, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, спрямування нападу на цінність, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, вчинення акту вандалізму щодо цінності, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права тощо карається позбавленням волі на строк від 20 до 30 років.

Крім того, як раніше писала «Судово-юридична газета», командири будуть нести відповідальність за злочини підлеглих, які підпадають під певні статті Кримінального кодексу. Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності повідомив, що відповідний законопроект  11484 рекомендовано прийняти у другому читанні як закон.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.