Відсутність прямої вказівки у ст. 60 КПК на право заявника мати представника не позбавляє його права на професійну правничу допомогу для апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 15 травня 2025 року по справі №752/21713/23.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Слідчий суддя залишив без задоволення скаргу адвоката на постанову про закриття кримінального провадження. Суддя-доповідач апеляційного суду на підставі ч. 3 ст. 399 КПК повернув апеляційну скаргу адвоката, мотивуючи своє рішення тим, що скаргу подано адвокатом як представником заявника, тобто особою, яка, виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК, не має права подавати апеляційну скаргу.
У касаційній скарзі представник заявника вказує, що КПК належним чином не врегульовує способів захисту в кримінальному провадженні у ситуації, коли інтереси заявника представляє представник/адвокат, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції мав керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК.
Позиція Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Згідно з ч. 2 цієї статті заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Таким чином, у ст. 60 КПК чітко не зазначено про те, що заявник має право мати представника.
Водночас відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як видно з положень п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК, рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржене заявником. Частиною 2 ст. 309 КПК визначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження. Проте суддя суду апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не врахував зазначених вище положень законів та, як наслідок, дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги представника заявника у зв’язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.