Законні підстави для звільнення з військової служби під час мобілізації: роз’яснення Верховного Суду
Судово-юридична газета продовжує цикл публікацій, присвячений аналізу оновлюваних тематичних оглядів Верховного Суду. У попередніх матеріалах ми детально розібрали нюанси безпосереднього проходження військової служби та особливості мобілізації, дисциплінарної відповідальності у війську та питання звільнення з військової служби. Сьогодні, на завершення першого циклу, поговоримо про підстави звільнення військовослужбовців.
Пенсія не дає підстав для звільнення з військової служби
23 січня 2025 року у справі № 420/30545/23 КАС ВС підтвердив, що призначення загальної пенсії за віком не дає права на звільнення військовослужбовця, призваного під час мобілізації.
Військовослужбовець, призваний за мобілізацією, мав статус учасника бойових дій, досяг 55-річного віку та набув необхідного страхового стажу для дострокового виходу на пенсію відповідно до ст. 115 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Він звернувся до суду з вимогою зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби у зв’язку з призначенням пенсії, а також стягнути моральну шкоду.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в позові. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення нижчих судів — без змін.
ВС зазначив, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулює виключно питання пенсійного забезпечення і не встановлює підстав для звільнення з військової служби.
Підстави звільнення військовослужбовців, призваних під час мобілізації та дії воєнного стану, визначені виключно статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не вважається належною та достатньою підставою для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації.
Важливо: Пенсійне законодавство не має пріоритету над спеціальним військовим законодавством. Військовослужбовець, призваний за мобілізацією, може бути звільнений лише за підставами, прямо передбаченими ст. 26 Закону № 2232-XII.
Виключення зі списків особового складу без грошового розрахунку та згоди військовослужбовця — протиправне
10 травня 2019 року у справі № 814/1113/16 КАС ВС виснував, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення можливе лише після проведення повного розрахунку.
Військовослужбовець оскаржував наказ про звільнення з військової служби та одночасне виключення зі списків особового складу. Підставою для позову стало те, що на момент видання наказу з ним не провели повний грошовий розрахунок.
Верховний Суд, залишивши касаційну скаргу військової частини без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін, зазначив, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу є законним лише після виконання всіх необхідних процедур.
Суд наголосив, що перед виключенням має бути проведена здача посади та проведення повного розрахунку за грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Виняток можливий лише у випадку, якщо сам військовослужбовець погоджується на виключення до завершення цих процедур.
У розглянутій справі військовослужбовця виключили зі списків без його згоди та до повного грошового розрахунку. Верховний Суд визнав такі дії протиправними та скасував наказ у відповідній частині.
Важливо: Верховний Суд стоїть на боці військовослужбовця: спочатку розрахунок, потім — наказ про виключення.
Відмова від рапорту на звільнення оформлюється також відповідним рапортом
30 листопада 2023 року у справі № 120/3458/19-а КАС ВС зазначив, що на військовій службі не діє правило трудового законодавства, за яким працівник може просто відмовитись від звільнення і вважати заяву про звільнення відкликаною.
Військовослужбовець подав рапорт про звільнення. Матеріали направили Міністру оборони, але їх повернули без виконання. Офіцер продовжив службу, не відкликавши рапорт формально. Через три місяці рапорт повторно направили, і наказ про звільнення було підписано. Офіцер в судовому порядку оскаржував наказ, стверджуючи, що після повернення матеріалів він фактично відмовився від звільнення, продовжуючи службу і що до військових відносин можна застосовувати ст. 38 КЗпП. Тобто позивач вважав, що працівник не звільняється, якщо після закінчення строку попередження не залишив роботу.
З цього приводу ВС зазначив, що повідомлення про звільнення, як і про відмову від звільнення, здійснюється виключно на підставі рапорту. Військова служба регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом № 2232-XII, Положення № 1153/2008 та Інструкція № 170. Норми Кодексу законів про працю не застосовуються навіть за аналогією.
Якщо військовослужбовець подав рапорт і не відкликав його новим рапортом, командування має право вважати, що він наполягає на звільненні.
Важливо: якщо військовослужбовець змінює своє рішення та бажає залишитися на службі, він повинен подати новий рапорт про відмову від звільнення. Саме по собі продовження виконання обов’язків без такого рапорту не означає відкликання попереднього звернення. Навпаки, мовчання у поєднанні з поданим раніше рапортом розцінюється як згода на звільнення.
Верховний Суд розмежував поняття «догляд вдома» і «постійний догляд»
21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 КАС ВС пояснив, що для звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами необхідний медичний висновок саме про потребу у постійному догляді, а не лише рекомендація соціальної послуги «догляд вдома».
Військовослужбовець через необхідність догляду за матір’ю з когнітивними порушеннями, подав рапорт про звільнення, до якого додав висновок лікарсько-консультативної комісії щодо рекомендації соціальної послуги догляду вдома на непрофесійній основі. ТЦК і військова частина відмовили у звільненні, посилаючись на відсутність підтвердження саме постійного догляду. Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали відмову. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення.
Суд наголосив, що підставою для звільнення є саме необхідність постійного догляду, тобто безперервного та такого, що не має часових обмежень. Водночас висновок лікарсько-консультативної комісії про наявність когнітивних порушень і рекомендацію соціальної послуги «догляд вдома» не є рівнозначним встановленню потреби у постійному догляді.
Важливо: медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) визначає потребу в постійному догляді для осіб з інвалідністю, в той час, коли лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) може надавати висновки щодо соціальних послуг, але вони не замінюють висновок про постійний догляд у розумінні спеціального законодавства.
Наявність чоловіка, або дружини з інвалідністю III групи — це самостійна підстава для звільнення
24 квітня 2024 року у справі № 140/12873/23 КАС ВС підтвердив, що наявність дружини, або чоловіка з-поміж осіб з інвалідністю є абсолютною підставою, що не потребує додаткових доказів потреби у догляді.
Мобілізований військовослужбовець звернувся з рапортом про звільнення, посилаючись на наявність у дружини III групи інвалідності. До рапорту він додав висновок ЛКК, у якому зазначалося, що дружина має когнітивні порушення та потребує соціальної послуги «догляд вдома». ТЦК та СП відмовив у звільненні, мотивуючи це тим, що III група інвалідності зазвичай не передбачає потреби у постійному сторонньому догляді, а отже, підстав для демобілізації немає.
Верховний Суд вказав на статтю 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Закон чітко розділяє дві різні ситуації. Перша — це сам факт наявності дружини або чоловіка з інвалідністю. Друга — це необхідність здійснення постійного догляду за хворими родичами. Ці підстави не перетинаються і не залежать одна від одної.
Для звільнення за цією нормою достатньо будь-якої групи інвалідності дружини або чоловіка, включаючи III групу. Закон не містить жодних обмежень чи уточнень щодо тяжкості захворювання в цьому контексті.
Важливо: наявність у військовослужбовця дружини, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, дає йому право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, і додатково не вимагає від нього доведення необхідності здійснення догляду за дружиною, оскільки це навіть не відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
