Відповідає не військовослужбовець — а військова частина: ВС про компенсацію за смертельну ДТП
У справі № 333/1090/24 від 21 квітня 2026 року Верховний Суд розглянув питання відповідальності за шкоду, завдану смертельним ДТП, вчиненим військовослужбовцем під час виконання службових обов’язків, а також критеріїв зменшення розміру моральної шкоди.
В умовах воєнного стану такі спори набувають особливої актуальності, оскільки військовослужбовці регулярно виконують завдання із використанням транспорту, що підвищує ризик ДТП із тяжкими наслідками.
У цьому контексті визначення того, хто саме несе відповідальність — водій чи військова частина як роботодавець, — є важливим питанням для формування сталої практики. Позиція Верховного Суду закріплює підхід до розподілу відповідальності та забезпечує потерпілим реальний механізм отримання компенсації.
Обставини справи
Позивачка — мати загиблої — звернулася до суду з вимогою про стягнення 1 000 000 грн моральної шкоди у зв’язку зі смертю доньки внаслідок ДТП.
Встановлено, що військовослужбовець, керуючи автомобілем із перевищенням швидкості та порушенням ПДР, здійснив наїзд на пішохода на пішохідному переході, що призвело до смерті дівчини.
Водій перебував у трудових відносинах із військовою частиною та виконував службові обов’язки.
Після ДТП військовослужбовець визнав вину та у добровільному порядку відшкодував матері потерпілої 110 000 грн моральної та 100 000 грн майнової шкоди.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов і стягнув 500 000 грн моральної шкоди, врахувавши характер і глибину страждань матері загиблої. Апеляційний суд залишив рішення без змін.
Військова частина подала касаційну скаргу, в якій просила зменшити розмір відшкодування до 200 000 грн, посилаючись на судову практику та добровільні виплати з боку водія.
Крім того, стягнення з відповідача перевищеної суми компенсації, може негативно вплинути на спроможність бойового підрозділу вчасно забезпечувати особовий склад необхідною технікою та обладнанням.
Позиція Верховного Суду
ВС нагадав, що моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вказав, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
ВС підкреслив, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Суд зазначив: «Виходячи з наведених норм права шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».
ВС вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, Суд вирішив, що суди попередніх інстанцій правильно врахували характер, тривалість та обсяг душевних страждань позивачки у зв’язку із втратою доньки і дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування 500 000 грн.
Також ВС вказав, що сам по собі факт визнання вини та відшкодування винною особою моральної і майнової шкоди не є підставою для зменшення розміру моральної шкоди, яка стягується з відповідача.
Водночас фінансові можливості відповідача не свідчать про неможливість стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі.
Суд вирішив, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, Верховний Суд сформулював підхід, за яким відповідальність за шкоду, завдану працівником під час виконання обов’язків, несе роботодавець, а добровільні виплати винної особи та фінансовий стан відповідача не є підставами для зменшення визначеного судом розміру компенсації.
Це рішення закріплює стабільну практику щодо розподілу відповідальності та критеріїв визначення моральної шкоди у справах про смерть потерпілих.
Як Верховний Суд зобов’язав військову частину компенсувати моральну шкоду дитині загиблого чоловіка — читайте у матеріалі «Судово-юридичної газети».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
