Працівника змусили звільнитися під час окупації Криму: ВП ВС поновила його на роботі після рішення ЄСПЛ

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 205/3280/14-ц розглянула заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами після ухвалення Європейським судом з прав людини рішення у справі «Ващенко та Третяк проти України».

Суд вирішував питання про наслідки встановлення ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку зі скасуванням остаточних національних судових рішень.

Обставини справи

Позивач працював заступником голови правління з економіки та інвестицій Публічного акціонерного товариства (ПАТ). Після початку окупації Автономної Республіки Крим у березні 2014 року підприємство було захоплене особами, призначеними окупаційною владою.

За твердженням позивача, під психологічним тиском та в умовах присутності озброєних осіб він написав заяву про звільнення за угодою сторін. Наказ про звільнення був підписаний особою, яка, на думку позивача, не мала повноважень діяти від імені товариства відповідно до законодавства України.

Суд першої інстанції визнав наказ незаконним, поновив позивача на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість із заробітної плати та моральну шкоду. Апеляційний суд і Вищий спеціалізований суд України залишили ці рішення без змін.

Однак у 2017 році Верховний Суд України переглянув справу та скасував рішення в частині поновлення на роботі, середнього заробітку і моральної шкоди, виходячи з того, що наказ про звільнення був виданий особою, призначеною окупаційною владою, а тому не породжував правових наслідків для українського роботодавця.

Після цього ЄСПЛ у справі «Ващенко та Третяк проти України» встановив, що такий перегляд остаточних судових рішень порушив принцип юридичної визначеності, гарантований статтею 6 Конвенції.

Позиція Верховного Суду

Суд нагадав, що у випадку, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).

Застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у ній, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною.

Отже, у рішенні ЄСПЛ може прямо зазначити про неодмінність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у тій справі.

ВП ВС зазначила, що розгляд цієї справи за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами Велика Палата Верховного Суду здійснює в межах доводів та вимог такої заяви, що мають узгоджуватися з висновками ЄСПЛ у відповідному рішенні.

Порушення, констатоване ЄСПЛ у рішенні від 12 березня 2026 року у справі «Ващенко та Третяк проти України», полягає не в недостатності дослідження обставин справи національними судами та не в неправильному застосуванні норм матеріального права судами першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в самому факті скасування Верховним Судом України остаточних та обов'язкових судових рішень на підставі практики, яка сформувалася після ухвалення цих рішень.

Суд також наголосив, що сама наявність остаточних та обов'язкових судових рішень судів трьох інстанцій, постановлених на користь заявника, і є тим правовим станом, який підлягає відновленню для виконання рішення ЄСПЛ.

Водночас у справі, що переглядається, негативні наслідки для заявника від постанови ВСУ полягають у скасуванні остаточних та обов'язкових судових рішень про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. ВП ВС зауважила, що ці наслідки за своєю правовою природою є неоднорідними.

Отже, належним способом виконання рішення ЄСПЛ є скасування постанови ВСУ лише в частині, що стосується скасування наказу про звільнення та поновлення заявника на посаді, з одночасним залишенням без змін цієї постанови у частині, що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ВП ВС пояснила, що довід АТ про те, що рішення ЄСПЛ не містить прямої вказівки про необхідність перегляду рішень національних судів, не виключає такого перегляду, а відновлення попереднього юридичного стану особи може здійснюватися шляхом повторного розгляду справи і у тому разі, коли із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність такого відновлення.

Суд, оцінивши зміст рішення ЄСПЛ від 12 березня 2026 року у справі «Ващенко та Третяк проти України» та характер негативних наслідків для заявника, дійшла висновку про необхідність такого відновлення у тій частині, у якій постанова Верховного Суду України скасовується цією постановою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на присудження ЄСПЛ заявнику грошової компенсації, еквівалентної сумам, присудженим йому національними судами за скасованими постановою Верховного Суду України рішеннями, скасування цієї постанови у повному обсязі призвело б до подвійного відшкодування.

Тож постанова Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року підлягає скасуванню лише в частині скасування наказу про звільнення працівника та поновлення його на посаді, тобто в тій частині, у якій порушення прав заявника не може бути компенсоване виключно у грошовій формі.

Далі Велика Палата визначила процесуальні наслідки такого висновку та вирішила, що скасування постанови Верховного Суду України у відповідній частині зумовлює необхідність вирішити по суті заяву товариства. ВП ВС розглянула її як суд касаційної інстанції з урахуванням висновків ЄСПЛ та відмовила у її задоволенні у відповідній частині.

Суд вказав, що такий процесуальний механізм забезпечує відновлення юридичного стану заявника у тій частині, у якій порушення прав заявника не може бути компенсоване ЄСПЛ виключно у грошовій формі, та водночас забезпечує дотримання принципу неприпустимості подвійного відшкодування за одне й те саме порушення.

За результатами перегляду Велика Палата частково задовольнила заяву позивача, скасувала постанову Верховного Суду України лише в частині висновків щодо законності звільнення та поновлення на роботі, а рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій 2015 року в цій частині залишила без змін. Водночас інші висновки постанови Верховного Суду України залишено в силі.

Таким чином, ВП ВС дійшла висновку, що після встановлення ЄСПЛ порушення принципу юридичної визначеності необхідним є відновлення порушених прав заявника, однак лише в тому обсязі, який не призводить до подвійної компенсації.

Суд відновив чинність рішень про незаконність звільнення та поновлення працівника на посаді, залишивши без змін іншу частину постанови Верховного Суду України, оскільки відповідне майнове відшкодування вже було присуджене ЄСПЛ.

Додатково читайте іншу важливу позицію ВП ВС: новий судовий розгляд як спосіб реалізації restitutio in integrum.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.