Антикорупційна стратегія: урядова версія робить ставку на цифровізацію та інституційну стійкість проте оминає політичні ризики
Антикорупційна стратегія до 2030 року має стати не лише дороговказом для державної антикорупційної політики, а й інструментом виконання міжнародних зобов'язань України перед ЄС у межах програми Ukraine Facility. Для цього уряд подав до парламенту альтернативний законопроєкт № 15230-1.
Мета урядової стратегії — суттєве зниження рівня корупції через поєднання розбудови інституцій та галузевих реформ у 16 пріоритетних сферах. Однак статус «альтернативного» та певні виключення в тексті документа ставлять під сумнів готовність до усунення політичних ризиків у системі кримінальної юстиції.
Законопроект є альтернативним до основного проекту Закону України «Про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки». При цьому більшість його положень за своїм змістом є тотожними тим, що містяться у проекті № 15230. Тож і переважна більшість зауважень та пропозицій, висловлених Головним управлінням у своєму висновку на законопроект № 15230, є актуальними також і для урядової версії.
16 пріоритетів та фокус на цифровізацію
Законопроєкт № 15230-1 пропонує затвердити рамкову Антикорупційну стратегію до 2030 року, яка охоплює ключові сфери публічного управління. Документ визначає два основні напрями державної політики: розвиток загальної системи запобігання корупції та мінімізацію корупційних ризиків у найбільш вразливих галузях.
Серед пріоритетних сфер Стратегія визначає судову систему та правоохоронні органи, сектор оборони і відновлення інфраструктури, енергетику, митну та податкову сфери, а також земельні й аграрні відносини.
Окремий акцент зроблено на цифровізації державних процесів. Передбачається розширення використання автоматизованих систем для зменшення впливу людського фактора, зокрема у митному оформленні, будівництві та управлінні державним майном.
Ризик політичного впливу на Генерального прокурора
Однією з ключових відмінностей урядового законопроєкту № 15230-1 від основного документа є відсутність положень, які визнавали б політичний вплив на посаду Генерального прокурора одним із корупційних ризиків. Водночас саме ця проблема неодноразово порушувалася міжнародними партнерами України.
Зокрема, у Звіті Європейської комісії за 2025 рік наголошувалося на необхідності забезпечити незалежність посади Генерального прокурора та вдосконалити законодавчі механізми, які б унеможливлювали політичний вплив на діяльність органів прокуратури.
Відсутність цього питання в Антикорупційній стратегії на 2026–2030 роки означає, що держава не визначає політичний вплив на керівництво прокуратури як один із системних ризиків і, відповідно, не передбачає окремих заходів для його мінімізації.
Сліпа зона ДБР: виведення органу з-під стратегічного моніторингу
У підрозділі 2.2 Стратегії («Прокуратура, правопорядок і протидія кримінальним правопорушенням») урядовий проєкт оминає згадку про ДБР у контексті корупційних практик та непрозорості.
Проблема 2.2.6 сформульована так, що ризики непрозорого призначення та просування по службі стосуються виключно Національної поліції України. ДБР при цьому виводиться за межі опису корупційних загроз.
У Стратегії не згадується про ризики поширення «неформальних практик» усередині Бюро, що фактично підтримує чинний стан управління в органі на стратегічному рівні.
Європейська Комісія рекомендувала Україні запровадити прозорі та засновані на заслугах процедури відбору на керівні посади не тільки в Нацполіції, а й у ДБР (включаючи територіальні управління). Урядовий варіант ці рекомендації ігнорує.
Інституційна стійкість НАБУ, САП та НАЗК
Законопроєкт також передбачає низку змін, спрямованих на посилення інституційної спроможності ключових антикорупційних органів.
Для НАЗК одним із пріоритетів визначено зміцнення незалежності та фінансової стійкості. Документ передбачає законодавче врегулювання фінансового забезпечення агентства, перегляд роботи підрозділів внутрішнього контролю, удосконалення механізму незалежного зовнішнього аудиту та розширення доступу громадськості до статистичних даних шляхом їх публікації у форматі відкритих даних.
Щодо НАБУ, стратегія передбачає розширення інституційної автономії та технічних можливостей бюро. Зокрема, пропонується переглянути перелік посад, які належать до підслідності НАБУ, забезпечити автономне перехоплення електронних комунікацій, розширити доступ до державних реєстрів і судових експертиз, а також посилити кадровий потенціал і територіальні підрозділи.
Для Спеціалізованої антикорупційної прокуратури документ передбачає подальше зміцнення процесуальної незалежності. Зокрема, пропонується розширити повноваження керівника САП, надавши йому право самостійно вирішувати окремі процесуальні питання, зокрема щодо міжнародного співробітництва та продовження строків досудового розслідування. Крім того, аналогічні повноваження планують закріпити за виконувачем обов'язків керівника САП, а також удосконалити механізм проведення незалежного зовнішнього аудиту діяльності прокуратури.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
