Громадськість і судді: міжнародний досвід

Іноземні експерти продовжують ділитися досвідом з реформаторами української судової гілки влади. Про те, яку роль в побудові справедливої та неупередженої судової системи може зіграти громадськість, «Судово-юридичній газеті» розповіла виконавчий директор Комісії по суддівській поведінці штату Вашингтон, США Рейко Колнер.

- Пані Колнер, яку роль в США грає громадськість у відстеженні дотримання суддями правил етики?

- У США громадськість покладає великі надії на етичну поведінку суддів, і самі судді повинні це робити. Будь-хто може подати скаргу на суддю. У Вашингтоні скарги, що знаходяться в процесі розгляду, є конфіденційними. Це означає, що під час розслідування факт подачі скарги конфіденційний як для громадськості, так і для судді. Це робиться, щоб захистити заявників і свідків від можливої помсти, а також для того, щоб не зловживати провадженням, не перетворюючи його в засіб для цькування суддів за прийняті ними нелегкі рішення, в чому, власне, і полягає їх роль.

Там, де судді обираються, як у Вашингтоні, під час виборчої кампанії моральні якості кандидата є предметом суспільної уваги. Ретельно вивчається їх репутація на предмет компетентності, незалежності і доброчесності. Активні ЗМІ (а також часто різні адвокатські асоціації) публікують інформацію про минуле кандидата на посаду судді, щоб виборці таким чином могли зробити поінформований вибір. Судді, чия неналежна поведінка стала відома громадськості, часто не в змозі виграти повторні вибори.

- Чи повинен суддя стежити за відповідністю свого способу життя і своїх доходів?

- Спосіб життя, що не відповідає офіційним доходам судді, може стати «індикатором ризику» (попереджувальним знаком) того, що він отримує ті чи інші хабарі або неправомірний дохід. Як державні службовці, судді повинні подавати декларації про свої доходи окремому органу — Комісії з публічного розкриття інформації (КПРІ), яка має власні механізми забезпечення дотримання правил. Порушення правил КПРІ класифікується, як порушення Кодексу суддівської поведінки, дотримання якого забезпечується Комісією з питань суддівського поведінки.

Судді у Вашингтоні отримують досить хорошу заробітну плату; вони дуже шановані. Обидва ці фактори, разом з високою культурою непідкупності в державі, перешкоджають спокусі неправомірно заробити на суддівській посаді.

- Чи є в США організації, аналогічні українській Громадській раді доброчесності? Чи повинні вони взагалі бути і якими повноваженнями може бути наділений подібний орган, щоб уникнути тиску на суддів?

- Не існує прямого паралелі з українською Громадською радою доброчесності (ГРД) в США. Наскільки я розумію, ГРД був створений у відповідь на кризу втрати суспільної довіри до судової системи України, виходячи зі складної історії України. У той час, як США далекі від досконалості і мають проблеми з відомчої корупцією, підбір та утримання на посаді компетентних і етичних суддів, зокрема, в штаті Вашингтон, на щастя, перебувають на висоті.

Інститути вільної преси, сильні органи, такі як КПРІ і КСП, а також громадська культура високих очікувань і забезпечення етичного управління, є запобіжниками для недопущення кандидатів з неетичними стандартами і поведінкою до суддівської посади або її збереження в разі, якщо вони її вже отримали.

З огляду на вищесказане, я переконана, що ГРД має можливість здійснити значні зміни на краще для української системи судочинства, але при цьому може зіткнутися з ризиком подальшого цинізму і відсутності довіри, якщо вона не буде здатна виконувати покладені на нього завдання. Я сподіваюся, що всі учасники процесу сприймають це як унікальну можливість домогтися реальних і позитивних змін і діяти сумлінно і прозоро.