Чи зобов’язаний ТЦК розглянути заяву про відстрочку, подану з-за кордону через консульство: позиція суду
Чи може військовозобов’язаний, який перебуває за кордоном, подати документи на відстрочку від мобілізації без особистої явки до територіального центру комплектування — і чи має ТЦК право просто не розглядати таку заяву? Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу щодо відмови в оформленні відстрочки батькові повнолітньої дитини з інвалідністю.
Суд дійшов висновку: навіть якщо орган вважає спосіб подання документів неналежним або сумнівається у їх достатності, це не звільняє його від обов’язку розглянути звернення по суті та ухвалити рішення. Водночас вимога про «особисте подання» документів не означає автоматично необхідність фізичної присутності особи в ТЦК.
Обставини справи №160/8720/25
Позивач, який перебуває за кордоном, звернувся через консульську установу України в Малазі із заявою про взяття на військовий облік та надання відстрочки від призову під час мобілізації. Підставою він зазначив пункт 7 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — перебування на його утриманні повнолітньої дитини з інвалідністю II групи.
До заяви він додав документи, що підтверджують відповідні обставини, зокрема свідоцтво про народження дитини, документи про інвалідність та інші підтвердження сімейного статусу. Заяву разом із додатками було направлено до територіального центру комплектування через консульство електронною поштою.
У відповідь ТЦК повідомив про актуалізацію військово-облікових даних, однак зазначив, що для отримання відстрочки документи мають подаватися особисто. Крім того, орган послався на недійсність довідки медико-соціальної експертизи, що, на його думку, унеможливлювало розгляд питання. Фактично рішення про надання або відмову у наданні відстрочки комісією не ухвалювалося.
Не погодившись із таким підходом, позивач звернувся до суду.
Оцінка суду
Суд наголосив, що органи державної влади зобов’язані діяти в межах повноважень і у спосіб, визначений законом, а також забезпечувати належний розгляд звернень громадян.
Аналізуючи норми законодавства та Порядку проведення призову під час мобілізації, суд дійшов висновку, що вимога про особисте подання заяви означає обов’язок подання документів безпосередньо самим військовозобов’язаним, а не через представника. Водночас ця норма не встановлює обов’язку обов’язкової особистої явки до територіального центру комплектування як єдиного способу подання документів.
Отже, висновок відповідача про неможливість розгляду заяви через спосіб її подання суд визнав помилковим.
Окремо суд підкреслив, що навіть у разі сумнівів щодо належності або чинності поданих документів територіальний центр комплектування зобов’язаний розглянути заяву по суті та ухвалити рішення — про надання відстрочки або про відмову із зазначенням мотивів. Сам по собі факт можливих недоліків у документах не є підставою для фактичного нерозгляду звернення.
Таким чином, суд встановив, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення комісією, що оформлюється протоколом.
Межі повноважень суду
Разом з тим суд відмовив у задоволенні вимог про зобов’язання надати відстрочку та внести відповідні записи до військово-облікових документів.
Суд зазначив, що оцінка підстав для відстрочки та перевірка поданих документів належать до компетенції комісії територіального центру комплектування. Оскільки такі документи не були предметом розгляду по суті, суд не має повноважень підміняти адміністративний орган та приймати рішення замість нього.
У цьому контексті суд обрав спосіб захисту, який відповідає завданню адміністративного судочинства — зобов’язати відповідача розглянути заяву та ухвалити мотивоване рішення за її результатами.
Рішення суду
Суд частково задовольнив позов.
Визнано протиправною бездіяльність територіального центру комплектування щодо нерозгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
ТЦК зобов’язано розглянути подану заяву з доданими документами та ухвалити мотивоване рішення за результатами такого розгляду.
У задоволенні вимог про зобов’язання надати відстрочку відмовлено.
Крім того, суд частково стягнув із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
