ТЦК не має права «відписуватися» листами замість рішення про відстрочку — Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу щодо оскарження дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який відмовився прийняти рішення по суті заяв про надання відстрочки від призову під час мобілізації та обмежився направленням інформаційних листів.
Спір виник через те, що заявник просив надати йому відстрочку на підставі абзацу восьмого частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв’язку з перебуванням на його утриманні повнолітнього сина з інвалідністю I групи, однак замість прийняття рішення по суті отримав від ТЦК лише інформаційні листи.
Фабула справи
Позивач двічі звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. На обґрунтування свого права він посилався на те, що на його утриманні перебуває повнолітній син, якому встановлено I групу інвалідності. До заяв були додані копії військово-облікового документа, паспорта, довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та свідоцтва про народження сина.
У відповідь територіальний центр комплектування повідомив заявника, що для подання документів, які надають право на відстрочку, він повинен особисто прибути до ТЦК, уточнити військово-облікові дані та пройти військово-лікарську комісію. Після повторного звернення заявника йому знову було запропоновано особисто з’явитися до ТЦК для проходження медичного огляду та подання повного пакета документів. При цьому рішення про надання або відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду поданих заяв ухвалено не було. Вважаючи такі дії протиправними, заявник звернувся до суду.
У позові заявник просив визнати протиправною відмову ТЦК у прийнятті рішення за його заявами, а також зобов’язати надати йому відстрочку від призову під час мобілізації.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що заявник не надав належних доказів перебування на його утриманні повнолітнього сина з інвалідністю I групи, а тому не підтвердив наявності підстав для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд зазначив, що вирішення питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та здійснюється на підставі заяви військовозобов’язаного. Після отримання заяви та документів, які, на думку заявника, підтверджують його право на відстрочку, ТЦК зобов’язаний ухвалити рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні.
Суд звернув увагу, що листи, направлені ТЦК заявнику, мали виключно інформаційний характер і не свідчили про вирішення по суті порушеного питання. Таким чином, відповідач фактично не розглянув подані заяви та не ухвалив рішення ні про надання відстрочки, ні про відмову в її наданні.
Верховний Суд наголосив, що за відсутності рішення суб’єкта владних повноважень суди попередніх інстанцій не могли оцінювати достатність документів, поданих для підтвердження права на відстрочку, до того, як це питання розгляне та вирішить сам ТЦК.
Надання оцінки тому, чи підтверджують подані документи право на відстрочку, є питанням, яке насамперед повинен вирішити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Фактично суди першої та апеляційної інстанцій підмінили собою орган, уповноважений розглядати такі заяви, та розв’язували питання, яке відповідач взагалі не вирішував.
Колегія суддів у справі № 140/8613/23 підкреслила, що в межах цього спору суд не може встановлювати, чи має особа право на відстрочку від призову та чи достатньо документів подано для підтвердження такого права, оскільки відповідне рішення не було прийняте ТЦК. За таких обставин належним та ефективним способом захисту є зобов’язання відповідача розглянути заяви про надання відстрочки та ухвалити за результатами їх розгляду відповідне рішення згідно із законодавством.
При цьому Верховний Суд не погодився з вимогою про безпосереднє надання відстрочки, оскільки питання наявності чи відсутності підстав для її надання має бути спочатку вирішене територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
У підсумку Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову.
Суд визнав протиправними дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у прийнятті рішення за заявами про надання відстрочки від призову під час мобілізації та зобов’язав відповідача повторно розглянути ці заяви і прийняти за результатами їх розгляду відповідне рішення згідно із законодавством.
Водночас Верховний Суд окремо наголосив, що не вирішував питання про наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову. Суд зазначив, що за відсутності рішення ТЦК суди не можуть оцінювати достатність поданих документів або встановлювати, чи підтверджують вони право на відстрочку. Такі питання належать до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який повинен спочатку розглянути заяву по суті та ухвалити відповідне рішення.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що ТЦК не вправі обмежуватися направленням інформаційних листів у відповідь на заяви про відстрочку від мобілізації. Після отримання заяви та документів орган зобов’язаний прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні, а неприйняття такого рішення є протиправним.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
