Чоловік звернувся до ТЦК за дозволом на виїзд за кордон, але опинився у війську — чи була законною така мобілізація

Подання заяви про надання дозволу на виїзд за кордон для працевлаштування не є зверненням про надання відстрочки від мобілізації та не перешкоджає призову за відсутності оформленої відстрочки. Такого висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, який відмовив у скасуванні наказів про призов та зарахування військовозобов’язаного до військової частини.

Суд наголосив, що процедура надання права на тимчасовий виїзд за кордон і процедура надання відстрочки від призову є різними правовими процедурами, які регулюються різними нормативно-правовими актами. Якщо особа має підстави для відстрочки, вона повинна особисто звернутися із відповідною заявою та документами, що підтверджують таке право. При цьому право на відстрочку має бути реалізоване та оформлене до моменту набуття статусу військовослужбовця.

Обставини справи

Позивач, який перебував на військовому обліку, 15 січня 2026 року звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про видачу дозволу на виїзд за кордон з метою працевлаштування. Він зазначав, що раніше вже користувався можливістю тимчасового виїзду за кордон відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №992, яка визначає умови перетину державного кордону окремими категоріями громадян.

27 січня 2026 року чоловіка викликали до ТЦК для вирішення питання щодо поданих документів, а вже 28 січня його мобілізували. Наступного дня наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу та призначили на відповідну посаду.

Вважаючи такі накази незаконними, позивач звернувся до суду. На його думку, ТЦК не мав права мобілізовувати його до розгляду поданої заяви про надання дозволу на виїзд за кордон. Після відмови у задоволенні позову судом першої інстанції він оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

Чому суд визнав мобілізацію законною

Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що заява про надання дозволу на виїзд за кордон не є заявою про надання відстрочки від призову.

Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №992 регулює лише умови тимчасового виїзду за кордон окремих категорій військовозобов'язаних. Натомість порядок надання відстрочки визначається статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560, які передбачають окрему процедуру звернення із заявою та підтвердними документами.

Апеляційний суд підкреслив, що стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає як підставу для відстрочки надання дозволу на виїзд за кордон. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався саме із заявою про надання відстрочки або що його мобілізували до завершення розгляду такої заяви.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на момент призову чоловік не мав офіційно оформленої відстрочки, а тому ТЦК в справі 120/1635/26 діяв у межах наданих законом повноважень.

Чому не скасували наказ військової частини

Суд також відмовив у задоволенні вимоги про скасування наказу командира військової частини щодо зарахування позивача до списків особового складу.

Колегія суддів зазначила, що військова частина не здійснює призов військовозобов'язаних. Її функції полягають у прийнятті осіб, яких уже призвано в установленому законом порядку. Тому після отримання документів про мобілізацію командир був зобов'язаний видати наказ про зарахування позивача до особового складу військової частини.

Суд нагадав позицію Верховного Суду

Апеляційний суд звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення активних дій та оформлене уповноваженим органом до моменту набуття статусу військовослужбовця. Якщо особа мала право на відстрочку, але не оформила його належним чином до мобілізації, вона не може згодом оскаржувати призов лише з цієї підстави.

Після набуття статусу військовослужбовця виникають нові правовідносини щодо проходження військової служби. Її припинення можливе лише на підставах і в порядку, визначених Законом «Про військовий обов'язок і військову службу». За наявності передбачених законом підстав військовослужбовець має право звернутися до командира військової частини з рапортом про звільнення та надати документи, які підтверджують таке право.

У підсумку Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду — без змін. Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.