Кому належить будинок, якщо право власності оформили після розлучення, – ВС пояснив

Реєстрація права власності на житловий будинок за одним із подружжя після розірвання шлюбу не спростовує презумпції спільності майна подружжя, якщо таке майно фактично було набуте (збудоване) у період шлюбу. Тягар спростування презумпції спільності майна та доведення набуття спірного майна за особисті кошти покладається на того з подружжя, який заперечує спільність такого майна.

Про що була справа

Позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна, вказуючи, що під час шлюбу (1990–2001 рр.) вони з відповідачем збудували житловий будинок. У 2014 році йому стало відомо, що відповідач у 2010 році (після розірвання шлюбу) одноосібно оформила право власності на цей будинок на підставі рішення сільської ради. Позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частку будинку.

Відповідач подала зустрічний позов про визнання права власності за набувальною давністю, стверджуючи, що позивач не брав участі в утриманні майна після 2001 року.

Справу суди розглядали неодноразово.

Суд першої інстанції позов задовольнив, вважаючи будинок спільним майном, у задоволенні зустрічного позову відмовив.

Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, рішення в цій частині скасував, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні первісного позову, посилаючись на те, що на один об’єкт не може існувати одночасно два конкуруючі правові титули, а позивач не оскаржував рішення сільської ради та правовстановлюючі документи відповідача, що, на думку суду, створювало правову невизначеність.

ВС не погодився з висновками апеляційного суду, постанову скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі з огляду на таке.

Що пояснив Верховний Суд

У цій справі у квітні 2010 року дружина зареєструвала за собою право власності на спірний житловий будинок, проте будинок фактично побудований у 1996 році, тобто у період шлюбу сторін у справі.

Оскільки будинок почали будувати і фактично збудували у 1996 році (під час шлюбу), порядок набуття майна визначається КпШС України, а поділ здійснюється за правилами СК України.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю, а частки сторін при поділі вважаються рівними. Факт реєстрації майна на ім’я одного з подружжя не спростовує презумпцію спільності, якщо майно набуте за спільні кошти та в період шлюбу.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реєстрацію права за відповідачем є обов’язковою передумовою для захисту прав позивача. Наявність реєстрації за одним із власників не є перешкодою для визнання за іншим права на частку в такому майні. Спростування презумпції спільності майна покладається на того, хто її заперечує.

Оскільки відповідач не надала доказів суттєвого поліпшення майна за власні кошти після розірвання шлюбу (зокрема, відмовилася від проведення експертизи), правових підстав для відступу від рівності часток немає.

Постанова Верховного Суду у справі № 307/2148/16 (провадження № 61-16254св21).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.