КГС ВС визначив межі притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, які незаконно набули майно боржника внаслідок фраудаторних правочинів
Особи, які незаконно набули майно боржника або отримали майнову вигоду внаслідок правочинів чи майнових дій, передбачених ст. 42 КУзПБ, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 42 цього Кодексу у межах завданих боржнику збитків. Крім цього, ч. 5 ст. 42 КУзПБ встановлює спеціальний порядок визначення меж субсидіарної відповідальності − у межах суми завданих боржнику збитків.
КГС ВС розглянув касаційну скаргу боржника в особі керуючого санацією у справі, розглянутій у межах справи про банкрутство, за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу (в порядку ст. 42 КУзПБ) та солідарне стягнення збитків з набувача майна, комісіонера та засновника боржника.
Предметом касаційного перегляду в цій частині стало питання правомірності притягнення засновника (учасника) боржника до субсидіарної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 42 КУзПБ, а також стягнення інфляційних втрат і 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за оспорюваним правочином.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задовольнив частково: визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобіля як фраудаторний та стягнув з покупця (фізичної особи) на користь боржника ринкову вартість майна. У задоволенні позову в частині вимог до засновника боржника про солідарне стягнення коштів та в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відмовив. Суди керувалися тим, що засновник є неналежним відповідачем, оскільки відчуження відбулося за наказом директора підприємства через значний проміжок часу після рішення загальних зборів, а обов’язок зі сплати коштів за ч. 3 ст. 42 КУзПБ виникає лише з моменту набрання рішенням суду законної сили.
ОЦІНКА СУДУ
КГС ВС звернув увагу, що Закон України № 2971-IX від 20.03.2023 доповнив ст. 42 КУзПБ частиною п’ятою, яка запровадила спеціальне правове регулювання відповідальності осіб, які вчинили або погодили правочини чи майнові дії, визначені частинами першою та другою цієї статті, що призвели до завдання шкоди боржнику.
За змістом цієї норми такі особи несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику збитків.
З огляду на принцип lex specialis derogat legi generali у разі встановлення, що шкода боржнику заподіяна внаслідок правочинів або майнових дій, передбачених ст. 42 КУзПБ, застосуванню підлягає саме частина п’ята цієї статті як спеціальна норма. Вона встановлює спеціальний порядок визначення меж субсидіарної відповідальності — у межах суми завданих боржнику збитків на відміну від загального правила ч. 2 ст. 61 КУзПБ (де розмір визначається як різниця між сумою вимог кредиторів та ліквідаційною масою).
КГС ВС виснував, що особи, які незаконно набули майно боржника або отримали майнову вигоду внаслідок правочинів чи майнових дій, передбачених ст. 42 КУзПБ, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 42 цього Кодексу у межах завданих боржнику збитків.
КГС ВС визначив, що у цій справі суди встановили, що рішення загальних зборів учасників за підписом засновника про зняття автомобіля з обліку прийняте з порушенням корпоративної процедури. Водночас фактичне відчуження майна за заниженою ціною відбулося на підставі окремого наказу генерального директора, виданого після спливу значного проміжку часу, який не містив посилань на протокол загальних зборів як правову підставу його видання.
КГС ВС погодився з висновками судів, що сам собоюфакт головування засновника на зборах за відсутності доказів його подальших протиправних дій щодо реалізації майна не свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку із завданням збитків боржнику. Отже, попередні суди встановили відсутність (ненадання позивачем) жодних належних та допустимих доказів протиправної дії чи бездіяльності особи , пов’язаних із предметом спору, дійшли правильного висновку, що особа не є належним відповідачем у частині заявлених вимог про солідарне стягнення грошових коштів.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України колегія суддів зазначила, що обов’язок з повернення коштів (відшкодування вартості майна в грошовому еквіваленті через неможливість повернення в натурі відповідно до ч. 3 ст. 42 КУзПБ) за оспорюваним правочином виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним, оскільки до цього моменту діє презумпція його правомірності (ст. 204 ЦК України). Оскільки до ухвалення судового рішення прострочення виконання грошового зобов’язання не було, КГС ВС також залишив без змін оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволення позову до особи та відмові у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 19.05.2026 у справі № 902/90/21(902/643/25) можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
