Довічно ув’язнений оскаржує неможливість умовно-дострокового звільнення для служби в армії: КСУ перевірить норми
Конституційний Суд України розпочав розгляд конституційної скарги щодо можливості умовно-дострокового звільнення засуджених для проходження військової служби.
Другий сенат 6 травня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича.
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко зазначив, що автор клопотання просить перевірити на відповідність статтям 3, 23, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, другій статті 28, частині другій статті 64, частині першій статті 65, частині першій статті 68 Конституції України окремі приписи частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Лужинецький А.О., який засуджений до довічного позбавлення волі й відбуває покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням звільнити його від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом на підставі статті 81-1 Кодексу.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 16 вересня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 7 жовтня 2025 року, відмовив Лужинецькому А.О. в задоволенні клопотання. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції мотивував свою ухвалу, зокрема, тим, що «положення закону не передбачають підстав для звільнення осіб засуджених до довічного позбавлення волі від відбування покарання у зв’язку з виявленням ними бажання проходити військову службу в ЗСУ, оскільки дане покарання не відноситься до безстрокового виду покарання».
Обґрунтовуючи неконституційність оспорюваного припису, автор клопотання зазначає, що «засуджений до довічного позбавлення волі, який більше 25 років тому вчинив вбивство двох осіб, здатен за ці роки створити в собі готовність до самокерованої правослухняної поведінки, сформувати в собі повноцінний обов’язок захисту Вітчизни», а оспорювані приписи статті 81-1 Кодексу «виключили зазначеного засудженого із осіб, які здатні захищати Вітчизну“. Вказане, на його думку, „обмежує сформований в ньому обов’язок в реалізації», «заперечує те, що виправлення (завдяки і всупереч) здійснювалося, що у виправленні було сформовано повноцінний обов’язок, що він є у засудженому».
Суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи та прийняття Судом обґрунтованого рішення він направив запити до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Національного юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Пенітенціарної академії України, Національного університету «Одеська юридична академія», Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України щодо питань, порушених у конституційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
