Робота родичів у бізнесі: коли «допомога сім’ї» може обернутися штрафом для підприємця

Члени сім’ї, які допомагають вести бізнес, не мають особливих пільг у трудових відносинах. Якщо родич фактично працює у підприємця, він має бути офіційно працевлаштований, інакше ФОПу загрожують штрафи.

Як нагадали у Державній службі України з питань праці, українське законодавство не передбачає винятків для чоловіка, дружини, дітей чи інших близьких родичів підприємця. Сам факт родинних зв’язків не дозволяє працювати без оформлення.

Якщо член сім’ї виконує постійні обов’язки у бізнесі — наприклад, працює продавцем, обслуговує покупців, має встановлений графік роботи та діє від імені фізичної особи-підприємця, такі відносини мають ознаки трудових.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП), трудові відносини виникають на підставі трудового договору, за яким працівник виконує визначену роботу, а роботодавець зобов’язується виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України, працівника не можна допустити до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, а також без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Тобто навіть у невеликому сімейному магазині чи іншому бізнесі родич, який регулярно виконує роботу працівника, має бути оформлений відповідно до закону.

Для законної роботи членів сім’ї ФОП може:

• укласти з родичем трудовий договір та офіційно прийняти його на роботу;
• якщо родич хоче самостійно вести діяльність — зареєструвати його як фізичну особу-підприємця;
• у випадках, передбачених законом, використовувати цивільно-правові договори.

Водночас у Держпраці звернули увагу: цивільно-правовий договір не може замінювати трудові відносини, якщо людина фактично працює як штатний працівник.

Наприклад, оформлення договору з продавцем у магазині як виконавцем разової послуги зазвичай є неправомірним, оскільки продавець має постійне робоче місце, графік, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та виконує процес роботи, а не створює конкретний кінцевий результат.

Допуск працівника до роботи без офіційного оформлення є порушенням трудового законодавства.

Відповідно до статті 265 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору передбачена фінансова відповідальність у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожного неоформленого працівника.

Для платників єдиного податку І–ІІІ груп за перше порушення закон передбачає застосування попередження.

Крім того, за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) підприємцю може загрожувати адміністративний штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 420/2174/19.

Так, юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків — у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.