Справа Kernel проти Sense Bank: аналіз позову на 1,75 мільярда гривень
Обставини справи аграрної групи Kernel проти «СЕНС БАНКу» мають привернути особливу увагу державних органів, зокрема Вищої ради правосуддя (ВРП). На думку екс-редактора «Економічної правди» Сергія Лямця, певні збіги дозволяють припустити, що наведені обставини можуть викликати питання щодо забезпечення зовнішньої безсторонності судового розгляду.
«Маю розумні сумніви і у випадковості вибору судді, і в мотивах «Кернела», і навіть у неупередженості топ-менеджерів «СЕНС БАНКу». Так, це не підозра в тому сенсі, який вкладають у це слово слідчі та прокурори, а просто моє особисте оцінне судження», — зазначає автор.
Як уже повідомляла «Судово-юридична газета», Господарський суд міста Києва розглядає справу № 910/4298/26 за позовом кіпрської компанії Etrecom Investments Limited, що входить до групи Kernel, проти кіпрської компанії Greatford Limited та державного АТ «СЕНС БАНК». Третьою особою на стороні державного банку виступає Міністерство фінансів України.
Сума позову складає 38,8 млн дол США, що за поточним курсом приблизно дорівнює 1,75 млрд грн. Важливо, що у цій справі Greatford та АТ «СЕНС БАНК» є співвідповідачами. Оскільки у Greatford Limited кошти відсутні, у разі задоволення позову стягнення може бути спрямоване на «СЕНС БАНК». Як автор писав раніше це може мати вплив на показники державного бюджету України. У разі задоволення позову фінансові наслідки можуть вийти за межі конкретного спору оскільки рішення суду потенційно вплине на подальшу судову практику у справах, пов’язаних із зобов’язаннями за Loan Participation Notes (LPN).
«Судовий позов Kernel проти «СЕНС БАНКу» — це справа державної ваги», — вважає автор.
Транскордонний спір в українському суді
Позов подано кіпрською компанією Etrecom до кіпрської компанії Greatford, яка, за відкритими даними, пов’язана з колишніми власниками «СЕНС БАНКу». На думку автора, наявні певні застереження, які можуть виникати питання щодо ризиків у цій справі. Зокрема, залучення банку як співвідповідача дозволило позивачу перенести розгляд транскордонного спору до українського суду. Такий крок може бути спрямований на отримання доступу до активів банку. Подібні процесуальні ризики можуть бути предметом правової оцінки.
За матеріалами справи, історично між структурами, пов’язаними з Kernel, та банком існували активні взаємовідносини. Кернел обслуговувався у Банку, брав кредити, загалом історія відносин мала позитивний характер. Саме виходячи з цього позитивного досвіду Кернел через свою компанію Etrecom вирішив проінвестувати власні кошти в Loan Participation Notes (LPN), емітованими нідерландським незалежним фондом E.M.I.S. Finance B.V., придбавши їх на вторинному ринку у компанії Greatford.
За твердженням Etrecom, компанія прийняла зазначені облігації в рахунок виконання відповідних зобов’язань АТ «СЕНС БАНК», ще до його націоналізації. Цінні папери передала компанія Greatford.
Після націоналізації банку у липні 2023 року було встановлено нові строки погашення боргів — 2029-32 роки, проте Etrecom звернулася до суду зараз, визначивши «СЕНС БАНК» співвідповідачем у справі.
«Думаю, юристи «Кернела» зробили банк співвідповідачем, щоб дістатися до грошей Банку, а можливо отримати кошти двічі, один раз від Банку, другий – з погашення LPN в майбутньому. Хоча держбанк до цього боргу не має жодного стосунку, його можуть примусити платити», — пише Сергій Лямець. Редакція звертає увагу, що наведене є особистою оцінкою автора та не підтверджене судовими рішеннями або іншими встановленими фактами.
Обставини розподілу справи
Позов до Господарського суду міста Києва подавався тричі, перш ніж справа була розподілена судді Світлані Погрібній. Вона є суддею Господарського суду Полтавської області та була відряджена до Господарського суду міста Києва строком на один рік відповідно до рішення Вищої ради правосуддя.
Як зазначає Сергій Лямець, повторне подання позову та його подальший автоматизований розподіл можуть потребувати додаткової процесуальної оцінки, попри значні витрати на судовий збір. За його оцінкою, при кожному повторному зверненні до суду Kernel сплачував судовий збір, загальна сума якого могла сягнути близько 50 тис. доларів США, при цьому частину цих коштів компанія, ймовірно, не зможе повернути.
Автор також звернув увагу, що, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя Світлана Погрібна неодноразово розглядала справи за участю компаній групи Kernel. На думку автора, ухвалені у цих справах рішення були сприятливими для аграрної групи.
Водночас сам по собі цей факт не свідчить про упередженість судді. Саме на ці обставини, серед іншого, посилалася компанія Greatford, заявляючи клопотання про відвід судді. Заяву було розглянуто в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, однак у її задоволенні відмовлено, після чого справа продовжила розглядатися суддею, визначеною автоматизованою системою розподілу.
На думку автора, сукупність обставин, пов’язаних із неодноразовим поданням позову, його повторним автоматизованим розподілом та попередньою участю судді у справах за участю Kernel, може становити інтерес з точки зору дотримання процесуальних гарантій і принципу випадкового визначення складу суду. Остаточна оцінка дотримання вимог автоматизованого розподілу справ, а також наявності чи відсутності підстав для відводу судді належить до компетенції судів вищих інстанцій та органів суддівського врядування у порядку, визначеному законодавством.
Біографія судді та родинні зв’язки
Автор зазначає, що відповідно до декларацій судді Світлани Погрібної, оприлюднених у Реєстрі декларацій НАЗК, її майновий стан не свідчить про наявність значних статків. За оцінкою автора, задекларовані нерухомість і транспортний засіб є «доволі скромними», а родина судді продовжує обслуговувати кредит.
Водночас автор звертає увагу, що до призначення на посаду судді Світлана Погрібна працювала приватним нотаріусом у Харкові.
Крім того, автор посилається на інформацію про те, що у 2020 році до Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло повідомлення щодо можливого порушення суддею вимог антикорупційного законодавства. Як зазначається, питання не розглядалося по суті, оскільки на момент надходження повідомлення спливли строки, протягом яких особу можна було притягнути до адміністративної відповідальності.
Коментуючи ці обставини, автор висловлює припущення: «Цілком можливо, хтось виконав процесуальну дію, але в украй вдалі для Погрібної строки, щоб зняти з неї ризики». Це є особистою оцінкою автора і не підтверджене встановленими судом фактами.
Водночас сам автор окремо зазначає: «Я не стверджую, що потрібно автоматично підозрювати суддю Погрібну в корупції… І все ж обставини, пов’язані із сімейною ситуацією судді, можуть створювати підстави для підвищеної суспільної уваги до розгляду цієї справи».
У відкритих джерелах міститься інформація про дисциплінарне провадження щодо близького родича судді. З липня 2024 року він обіймав посаду прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Проте у травні 2026 року кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів рішенням №180дп-26 притягнула його до дисциплінарної відповідальності та наклала дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Своє рішення комісія ухвалила 1 квітня 2026 року, а наказ про дисциплінарне стягнення датований 5 травня, про що зазначено в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.
Як зазначає автор, у рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів наведено висновок про те, що його дії містили ознаки дисциплінарного проступку, а також вказано: «У своїй службовій діяльності проявив недоброчесність, порушив обмеження щодо особистих зв’язків та взаємовідносин, що можуть скомпрометувати звання прокурора, а також допустив прояви, які можуть створювати враження корупційних».
Автор також посилається на матеріали дисциплінарного провадження, з яких, на його думку, випливає, що прокурор використовував службове становище у справах, пов’язаних із мобілізацією. Водночас питання про наявність чи відсутність у його діях складу кримінального правопорушення належить до компетенції органів досудового розслідування та суду і не встановлене остаточним судовим рішенням. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності було оскаржене до Вищої ради правосуддя, яка 16 липня розглянула його скаргу та залишила без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Крім того, за наведеними обставинами здійснюється досудове розслідування Державним бюро розслідувань. Як зазначає автор, кримінальне провадження зареєстроване за ч. 2 ст. 369 Кримінального кодексу України. На цей час родич судді має процесуальний статус свідка. Відомостей про повідомлення йому про підозру або обвинувальний вирок суду не наведено.
Коментуючи ці обставини, автор висловлює власну думку, що вони можуть впливати на суспільне сприйняття безсторонності судового розгляду.
Редакція вважає за належне підкреслити, що, разом із наведеними вище фактами, а саме щодо участі у справах Kernel, або повторного розподілу справи, ці відомості самі по собі не свідчать про конфлікт інтересів, упередженість чи будь-який незаконний вплив на здійснення правосуддя — оцінка відповідності судді вимогам доброчесності належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя та інших уповноважених органів.
Публічна позиція державного банку
Автор звертає увагу на процесуальну стратегію АТ «СЕНС БАНК» у цій справі. За його спостереженнями, банк як відповідач не оскаржував визначений автоматизованою системою склад суду та не заявляв процесуальних клопотань, пов’язаних із його формуванням. Обрана тактика сама по собі не свідчить про порушення закону чи недобросовісність учасників процесу.
Проте, на думку автора, з огляду на значний розмір позовних вимог та обставини визначення складу суду, справа потребує підвищеної суспільної уваги. У цьому контексті автор висловлює припущення про можливість узгоджених дій між позивачем та керівництвом банку, наприклад, щоб допустити програш банком справи і виплату аграрній групі 1,75 млрд гривень, водночас спеціально наголошуючи, що не розглядає таке припущення як звинувачення чи твердження про встановлений факт.
Автор також зазначає, що, на його думку, представники АТ «СЕНС БАНК» не приділили належної уваги обставинам, пов’язаним із визначенням судді для розгляду справи. Зокрема, він звертає увагу на те, що суддя Світлана Погрібна раніше розглядала справи за участю компаній групи Kernel, а також на збіг у часі її відрядження до Господарського суду міста Києва з поданням позову та неодноразове повторне звернення позивача до суду. На думку автора, сукупність цих обставин може бути предметом додаткової процесуальної оцінки, однак сама по собі не свідчить про будь-які порушення.
Крім того, автор вважає незвичною відсутність публічної позиції державних органів щодо цієї справи. З огляду на державний статус АТ «СЕНС БАНК» та значний розмір позовних вимог, він висловлює думку, що більш активне інформування громадськості про правову позицію банку та уповноважених державних органів могло б сприяти підвищенню довіри до судового процесу та зменшенню простору для різноманітних припущень.
На підтвердження своєї позиції автор зазначає: «Ми маємо чітко усвідомлювати, що одна із трьох найбільших аграрних груп України намагається стягнути кошти із системно важливого державного банку у справі, до якої банк не має стосунку. У подібних кейсах публічна активність буває куди важливіша за юридичну. Консолідована позиція держави здатна зупинити подібний позов за одну годину, і навіть перевернути ситуацію на користь суспільства. Проте… банк, Міністерство фінансів, Нацбанк, Офіс президента — досі не зробили жодної заяви з приводу позову «Кернела»». При цьому наведені висновки є авторською оцінкою суспільної значущості справи та ролі державних органів і не містять встановлених фактів щодо будь-яких неправомірних домовленостей або порушень законодавства.
Правова позиція редакції
Матеріал ґрунтується на відкритих джерелах, судових рішеннях, офіційних документах та іншій публічно доступній інформації і підготовлений з урахуванням гарантій свободи вираження поглядів (стаття 34 Конституції України, стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 30 Закону України «Про інформацію»), а також практики Європейського суду з прав людини і Верховного Суду щодо розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень — зокрема у справах Lingens v. Austria, Thoma v. Luxembourg, Bladet Tromsø and Stensaas v. Norway, Oberschlick v. Austria, Jerusalem v. Austria та Axel Springer AG v. Germany.
Матеріал не є твердженням про вчинення будь-яких правопорушень і не підміняє висновків суду чи інших компетентних органів; його метою є журналістський та правовий аналіз обставин, що становлять значний суспільний інтерес. Усі згадки про компанію Kernel, АТ «СЕНС БАНК», їх посадових осіб чи інших учасників подій здійснюються виключно в контексті аналізу публічно доступної інформації, матеріалів судової справи та інших юридично значущих фактів. Остаточне рішення у справі має постановити суд за умови дотримання всіх норм процесуального права та етичних стандартів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
