Засоби дотримання строків судових проваджень та компенсація їх порушень

Начальник управління забезпечення

роботи другої судової палати Вищого

господарського суду України

Зуєвич Леся

Правосуддя найбільше відповідає своєму змісту, коли вершиться своєчасно, тому очевидно, що розгляд спорів має відбуватися не просто у межах присічних процесуальних строків, а саме у межах необхідних, розумних строків, тобто  максимально оперативно.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Так, наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 23.03.2017 у справі «Саєнко та інші проти України»  констатовано надмірну тривалість проваджень та відсутність в українському національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту. Однак, Верховний суд України розглянувши заяву зазначеної особи про перегляд судових рішень на підставі зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що підстави для скасування судових рішень відсутні, оскільки повторний розгляд справи не відновить порушених прав, викликаних тривалістю судового провадження та не усуне такого недоліку як відсутність у національному законодавстві відповідних засобів захисту.

Отже, на даний час, як ЄСПЛ так і Верховним судом констатовано відсутність в законодавстві України будь-яких засобів задля забезпечення дотримання розумних строків розгляду спорів судами.

Правники активно пропагують як єдиний можливий на сьогоднішній день спосіб захисту – звернення до ЄСПЛ, за рішенням якого  за встановлення такого порушення можливо отримати з держави до 3 тисяч євро компенсації.

Враховуючи недостатню укомплектованість судів та триваючу тенденцію щодо збільшення кількості позовів, можна передбачити, що у разі не вирішення найближчим часом цього питання на національному рівні,  рано чи пізно, Україна матиме рішення ЄСПЛ щодо тисяч подібних справ щодо тривалості судових проваджень (на кшталт того, що ми маємо наразі стосовно невиконання судових рішень у справі «Бурмич та інші проти України»), а це сотні тисяч євро з державного бюджету, тобто з кишень ні в чому не винних платників податків.

На перший погляд здається, що встановлення запобіжників для вирішення цього питання на законодавчому рівні – примарна справа, але, незважаючи на відсутність єдиної моделі, в правових системах деяких держав  такі засоби встановлені та успішно застосовуються.

Як правило такі засоби можна поділити на такі що мають превентивний (попереджувальний) та компенсаторний характер з можливістю їх комплексного застосування, та в цілому скеровані на те, щоб прискорити винесення судового рішення та/або забезпечити заявнику належне відшкодування за затримки, які вже мали місце.

Так, наприклад, в законодавстві Іспанії прямо встановлено, що кожен має право на суд без надмірних затримок, а збитки, понесені внаслідок неефективного здійснення правосуддя, компенсуються державою за заявою (в тому числі про компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок надмірної тривалості провадження), що подається до Міністерства юстиції.

Крім того, за законодавством цієї країни кожен, хто вбачає надмірні затримки розгляду спору, стороною якого він є, має право поскаржитись до Конституційного суду, який за результатами розгляду такої заяви може наказати розпочати судовий розгляд негайно.

У Португалії особа, яка стверджує, що кримінальне провадження проти неї є надмірно тривалим, наприклад, коли встановлений законом термін, обмеження для будь-якого етапу судового розгляду було перевищено, може звернутися до Генерального прокурора щодо прискорення процесуальних дій. Якщо така заява буде визнана прийнятною, суддям може бути дана вказівка щодо вжиття необхідних заходів, таких, наприклад, як встановлення дати слухання.

В цілому, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що роль національних судів – організовувати судові провадження без затримок,  а відповідальність за надмірну тривалість судового провадження має нести держава (див. рішення від 21.12.2006 у справі «Мороз та інші проти України», N 36545/02, рішення від 16.12.2010 у справі «Єфремов проти України», N 43799/05).

Тож, можливо час і нашим законодавцями задуматися про встановлення певних запобіжників на рівні національного законодавства щодо гарантування «розумних строків» судових проваджень та/або принаймні компенсації у разі встановлення їх порушення.

Доречі в цьому мали б бути зацікавлена і суддівська спільнота, оскільки законодавчо встановлена гарантія для громадян щодо отримання компенсації за надмірну тривалість судового провадження нарешті можливо спонукала б владу навести лад як щодо укомплектації судів працездатними кадрами так і вирішенні всіх інших матеріально-технічних питань, що наразі існують в судовій системі та часом провокують  затягування судових розглядів.

До речі, у своїх рішеннях ЄСПЛ для перевірки ефективності компенсаційних засобів у зв'язку з надмірною тривалістю судового розгляду встановив наступні основні критерії:

- заява про компенсацію має бути розглянута протягом розумного строку;

- рівень компенсації не повинен бути нерозумним у порівнянні з рішеннями, зробленими ЄСПЛ у подібних справах;

- як правило, компенсація має бути сплачена негайно;

- витрати, встановлені за подання заяви про компенсацію не повинні ставати надмірним тягарем для заявників, якщо їх дії є обґрунтованими;

При цьому ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на презумпцію моральної шкоди у разі надмірної тривалості провадження (див. рішення від 25.07.2017 у справі «Panorama Ltd і Мілічіч проти Боснії та Герцеговини, № 69997/10 та № 74793/11, рішення від 19.01.2017 у справі «Стамова проти Болгарії», № 8725/07).

При цьому ЄСПЛ у разі звернення до нього визначаючи наявність статус «потерпілого» у заявника в контексті ст. 41 Конвенції перевіряє чи належне та достатнє відшкодування ним отримано на національному рівні.

Так, наприклад у рішенні від 22.06.2017 у справі «Petrovic v. the former Yugoslav Republic of Macedonia» (заява № 30721/15) ЄСПЛ звернув увагу на те, що Верховний суд Македонії визнавши порушення вимоги щодо «розумного строку» щодо тривалості провадження, присудив заявникові компенсацію еквівалентну 1 050 євро, що становить приблизно 35% від того, що ЄСПЛ, як правило, визначає в якості моральної шкоди у подібних справах проти держави-відповідача. З огляду на що вказав, що компенсація, визначена заявникові національним судом, є явно неадекватною, а таке рішення національного суду не може вважатися достатньою обставиною, щоб заявник втратив статус «потерпілого».

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.