Юридична освіта в Україні: орієнтиром для змін є потреби ринку праці

Владислав Власюк,

Генеральний директор Директорату з прав людини,

доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України

(спільно з експертами Директорату)

Останнім часом поновилися активні дискусії щодо якості юридичної освіти, адже це питання давно потребує вирішення. Одна з проблем полягає в тому, що знання та вміння випускників юридичних закладів вищої освіти не відповідають потребам ринку.

Уряд України разом із парламентом, реагуючи на сучасні виклики у цій сфері, реформують систему підготовки правників, намагаючись суттєво підвищити якість освіти та забезпечити її сталий розвиток. Наприклад, із прийняттям Законів України «Про вищу освіту» та «Про освіту» змінилися підходи до системи освіти, яка стає орієнтованою на розвиток таких м’яких навичок, як уміння працювати в команді, критичне мислення, розвиток емоційного інтелекту, громадянська компетентність тощо.

Далі необхідно змінювати й інші складові системи освіти відповідно до нових орієнтирів. Зокрема, використовувати нові підходи до розроблення освітніх програм, педагогічної діяльності, організації освітнього процесу. Звичайно, таких змін потребує і система юридичної (правничої) освіти в Україні.

Оновлений навчальний план для правничих шкіл як один із засобів підвищення якості освіти

Однією з можливих змін в системі юридичної освіти може стати оновлення навчального плану. Команда міжнародних експертів за сприяння Програми USAID «Нове правосуддя» наприкінці квітня презентувала проект Типового навчального плану вивчення права в Україні, який викликав багато коментарів та обговорень. Такий резонанс свідчить про те, що питання дійсно актуальне та важливе. Є сподівання, що міжнародний досвід та експертна підтримка допоможуть продовжити якісні перетворення у процесі здобуття вищої правової освіти. При цьому обов’язково слід враховувати і особливості української системи освіти.

Попит на приватні курси з права зростає

Наразі набувають популярності різноманітні курси, школи та майстер-класи, присвячені правовій тематиці. Так, на одному з веб-ресурсів було знайдено 42 пропозиції на запит «Курси з права та юриспруденції». Здебільшого вони орієнтовані на вивчення окремих питань, які мають актуальність в бізнес-середовищі або галузях права, де законодавство несистематизоване або дуже складне.

Найпопулярнішими серед них є курси з IT та медіаправа, захисту бізнесу, спорів за участю банків, судової комунікації, корпоративного права, з процесуального законодавства тощо. Сильною стороною цих шкіл є те, що вони точно реагують на потреби слухачів, даючи їм ту інформацію, яка є необхідною та бажаною зараз. При цьому  тренерами та спікерами на цих курсах в основному є досвідчені юристи-практики як з приватного сектора, так і з органів влади.

Вважається, що при правильному підході до потреб студентства саме викладачі закладів вищої освіти, маючи ґрунтовну базу та досвід, могли б дати студентам своєї Alma mater актуальні знання, які очікує ринок праці сьогодні.

Реальні вимоги роботодавців та Типовий навчальний план: чи є зв’язок?

Під час презентації Типового навчального плану постало питання: чи врахували його автори реальні вимоги ринку до дипломованих юристів в Україні? Щоб з’ясувати це, ми вирішили проаналізувати вимоги потенційних роботодавців до юристів.

Для прикладу наведемо реальний опис вакансій на посади молодшого юриста та юриста в декількох відомих столичних юридичних фірмах.

Так, посада молодшого юриста передбачає виконання наступних обов’язків:

• консультування з різних корпоративних питань і угод M&A (угоди зі злиття та поглинання);
• правова експертиза договорів;
• розроблення різних видів контрактів, корпоративних документів і меморандумів англійською, українською та російською мовами;
• консультування клієнтів, партнерів, інших асоційованих компаній про поточний стан і зміни відповідного законодавства.

Посада юриста передбачає. крім вже зазначених вимог, наявність досвіду представництва в суді, вільне володіння англійською мовою, а також особисті якості, серед яких: навички правового обґрунтування, комунікацій та презентацій, а також аналітичне мислення та прогноз ризиків.

В той же час, якщо проаналізувати перелік тем лекцій різних приватних курсів та шкіл права, таких як освітня платформа Legal High School, з якою Міністерство юстиції підписало меморандум про співпрацю, можна сказати, що для практикуючих юристів цікаві, зокрема, такі теми:

• Основні тренди 2017–2018 років: аналіз європейських M&A трансакцій;
• Корпоративне правове регулювання;
• Стратегія і тактика доведення. Прийнятність доказів;
• Підготовка процесуальних документів;
• Окремі питання банкрутства;
• Управління податковими ризиками;
• Угоди з активами та ін.

Нарікання роботодавців на необхідність додаткового отримання молодими спеціалістами деяких навичок, що зазначаються у вакансіях, та огляд тих тем, які викладаються для слухачів партнерами провідних правничих фірм в рамках приватних курсів, наводять на думки, що в юридичних закладах вищої освіти зазначені курси викладаються в недостатньому об’ємі. А це призводить до зростання попиту на такі курси серед молодих практикуючих юристів.

Відповідаючи на запити ринку праці, автори Типового навчального плану вважають, що майбутньому правнику знадобиться ґрунтовне знання договірного права (саме цьому приділено значну увагу в плані), корпоративного права та вивчення курсів з доказів та доказування. До обов’язкових пропонується віднести також дисципліни, спрямовані на створення та закріплення правничих навичок, зокрема, юридичне обґрунтування, юридичне дослідження, аналіз та письмо, а також іноземна мова. Як бачимо, автори навчального плану намагалися врахувати потреби сьогодення.

Навчальний план академічної чи професійної кваліфікації?

Зазначені вище практичні курси орієнтуються якраз на професійну (прикладну, практичну) кваліфікацію. Однак законодавець зазначає, що кваліфікація (освітня, академічна) означає встановлення того, що особа досягла відповідних результатів навчання, до яких віднесені знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти, та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів.

Таким чином, навчальна програма повинна забезпечувати набуття здобувачами вищої освіти усіх перелічених результатів навчання. Тому наявність такого співвідношення теоретичних та практичних курсів в Типовому плані може сприйматись як спроба авторів врахувати необхідність здобуття в результаті навчання як теоретичних знань, так і практичних навичок.

Чому навчальний план містить не всі фахові дисципліни?

До переліку навчальних курсів увійшли не усі дисципліни, які, на думку певної частини академічної спільноти, є бажаними. Зокрема, для прикладу, зазначалося аграрне право, яке є важливим для України як аграрної держави. Безумовно, питання обов’язковості вивчення одних дисциплін на противагу іншим турбує як студентів, так і викладачів. Ускладнює ситуацію також те, що ті дисципліни, які на думку одних є неважливими, потрібні іншим. Наприклад, здобувач правничої освіти, який бачить своє майбутнє у компанії, яка спеціалізується на фінансових послугах, обере податкове, фінансове та корпоративне право та вивчатиме ці дисципліни з більшою вмотивованістю, адже знатиме, для чого обрав саме їх.

У процесі дискусії, яка відбувалася в рамках обговорення проекту Типового навчального плану, автори неодноразово зазначали, що презентований навчальний план не має на меті обмежити заклади вищої освіти, а, навпаки, надає змогу розширювати зміст плану з урахуванням специфіки кожної правничої школи. Тому перелік пропонованих дисциплін можна вважати невичерпним та таким, що може бути доповненим. Крім того, поділ усіх навчальних курсів на обов’язкові та рекомендовані у співвідношенні 60% до 40% є умовним і може корегуватися закладами вищої освіти відповідно до Закону України «Про вищу освіту» (не менше 25% вибіркових дисциплін).

Який розподіл на обов’язкові та вибіркові курси в закладах вищої освіти сьогодні?

Розподіл на обов’язкові та вибіркові дисципліни існує зараз у багатьох профільних та класичних університетах, які готують юристів. Провівши консультації з представниками деяких провідних закладів вищої освіти, ми отримали наступну інформацію з цього питання.

Кількість дисциплін та роки навчання, коли студентам надають право обирати для себе бажаний курс, у юридичних закладах вищої освіти суттєво відрізняється. Так, у багатьох правничих школах студенти вже з першого року навчання можуть обирати курси, які їм до вподоби. В інших закладах вищої освіти студенти отримують таке право лише в магістратурі.

Пропорція розподілу дисциплін на обов’язкові та вибіркові теж відрізняється. Наприклад, в одному з профільних  юридичних університетів перелік вибіркових дисциплін налічує близько півтори сотні курсів. У класичному університеті на 25% обов’язкових дисциплін приходиться 75% вибіркових. При цьому студенти можуть обрати як професійно орієнтовані дисципліни, так і взагалі будь-який курс із тих, які викладаються в університеті.

Найбільш популярними «неюридичними» є економічні та психологічні курси. Проте є студенти, які разом з правничими дисциплінами виявляють бажання прослухати навіть курс колоїдної хімії. Але такі випадки, скоріше, виняток. Збалансувати цю ситуацію допомагає обмеження по кредитах, оскільки у будь-якому разі студент має набрати певну кількість кредитів з професійних дисциплін.

На вибір студентом того чи іншого курсу впливає багато факторів. Так, студенти керуються симпатіями до дисципліни, викладача та загалом усієї кафедри. Популярними серед студентів є дисципліни кримінально-правового циклу. У цілому, як зазначають викладачі правничих шкіл, там, де студент може вільно обрати той чи інший курс, спостерігається реальна конкуренція між кафедрами та боротьба за студента, що покращує якість навчання. Така конкуренція є звичайним явищем для західноєвропейських ЗВО.

Вбачається, що і самі студенти можуть впливати на зміст навчального плану. Керуючись досвідом, отриманим в юридичній клініці та/або під час проходження професійної практики, студенти можуть самостійно визначити актуальні потреби ринку праці і зробити вибір навчальних курсів вже свідомо. 

Атлантична та континентальна освітні системи: у чому різниця?

Відмінними рисами атлантичної моделі виступають: інституціональна і фінансова автономія закладів вищої освіти, їх тісний зв'язок з бізнес-спільнотою, сильне самоврядування, наявність спеціалізованих агентств посередників, яким делеговані управлінські функції. Атлантична модель історично вибудовується на базі дворівневої системи «бакалаврат та магістратура».

Континентальній моделі властиві ієрархічність навчальних закладів, пряме міністерське регулювання, відсутність безпосередніх зв’язків між університетом та бізнесом. Континентальна модель спирається на однорівневу схему навчання закладу вищої освіти.

Звичайно, кожна із цих моделей має свої переваги та недоліки. Про це зазначають деякі науковці.

У контексті реформи Україна прагне використовувати найкращі практики та елементи обох систем. Бо відомо, що згаданих моделей у чистому вигляді, мабуть, вже не існує. І навіть належність до однієї системи не перешкоджає запозиченню найкращих напрацювань з іншої системи.

Точно визначити, до якої моделі належить система освіти в Україні зараз, складно навіть фахівцям, які досліджують ці питання. Зазначається, що за вектор розвитку в нашій державі взято все ж таки атлантичну модель, але з урахуванням певних вітчизняних особливостей.

Міністерство юстиції України активно співпрацює з Міністерством освіти і науки України, з правничими школами, а також з програмою USAID «Нове правосуддя» та ОБСЄ для пошуку найкращих варіантів вдосконалення юридичної освіти. Слушні зауваження та пропозиції інших стейкхолдерів щодо реформування юридичної освіти також будуть корисними.

Комплексний підхід до підвищення якості юридичної освіти має дати позитивний результат у вигляді кваліфікованих юристів-випускників закладів вищої освіти та якісної правової допомоги, яку вони зможуть надавати.