Депутати ставлять під сумнів конституційність змін до процесуальних кодексів

15 листопада Велика Палата Конституційного Суду України розглянула справу за конституційним поданням 54 народних депутатів щодо конституційності змін до процесуальних кодексів.

Зокрема, у тексті подання від 10 квітня 2018 року йдеться про те, що п.4 §2 «Прикінцеві положення» розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року суперечить ст.21, 24, 58, 63 Конституції та порушує право на зворотну дію в часі кримінального закону.

Крім того, група народних депутатів стверджує, що заборона застосування норм кримінального процесуального законодавства до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до введення в дію змін, запроваджених законом, порушує право підозрюваного та обвинуваченого на захист та рівність прав громадян.

Серед іншого, народні обранці ставлять під сумнів і дотримання процедури прийняття зазначеного закону.

«Його проект було розглянуто та ухвалено Верховною Радою України з порушенням встановленої Конституцією України процедури та з перевищенням конституційних повноважень при його прийнятті, у зв’язку з чим додатково були порушені ст. 6, 8, 19, 83, 84, 89, 91 Конституції», — вважають парламентарі.  

За словами представника суб’єкта права на конституційне подання народного депутата України Дмитра Шпенова, народні обранці голосували за один варіант законопроекту, а на підпис спікерові парламенту було подано зовсім інший текст.

До того ж, виходячи з тексту подання, не всі запропоновані зміни були озвучені під час обговорення в сесійній залі, а тому народні депутати були дезінформовані стосовно того, за яку редакцію закону вони голосують.

Ще одне порушення процедури прийняття закону, на яке нардепи посилаються як на підставу визнання його неконституційним, — недотримання вимоги щодо персонального голосування. На підтвердження цього факту автори подання наводять витяг зі стенограми пленарного засідання Ради.

Вивчивши зміст конституційного подання та заслухавши додаткові доводи Д.Шпенова у пленарному засіданні Великої Палати КСУ, суддя Василь Лемак виявив деякі розбіжності між аргументами, на які посилаються депутати, та тим, чого вони вимагають від Конституційного Суду.

«Порушення конституційної процедури прийняття закону є підставою для визнання закону в цілому неконституційним. Однак, попри це, у поданні Ви просите визнати неконституційними лише окремі його положення. Чим обумовлена така невідповідність?» — запитав суддя.

У відповідь нардеп зазначив, що у законі є, на його думку, прогресивні норми, які покращують життя громадян з точки зору захисту їх прав, тому парламентарі не вважають за доцільне визнавати неконституційним закон в цілому.

Втім, на думку В.Лемака, такий аргумент навряд чи можна вважати переконливим.

«Як на мене, неможна стверджувати, що у сфері прийняття законів може бути щось таке, що є за межами верховенства права і, відповідно, конституційного контролю», — вважає суддя.  

Разом з тим, В.Лемак зауважив, що ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» у доктринальному розумінні є транзитивним, і за таких умов сумніву слід було піддати діючий закон, а не той, що вносить до нього зміни.

Тієї ж позиції притримується і Постійний представник Верховної ради у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, стверджуючи, що закон про внесення змін втрачає своє значення для правової системи одразу після того, як передбачені ним зміни були внесені до відповідного нормативно-правового акту.

Однак Д.Шпенов зауважив, що пункти, на неконституційності яких наполягають депутати, фактично не є текстом кодексів, оскільки відповідні норми процесуальних законів, до яких було внесено зміни, є відсилочними, тобто містять посилання на Закон «Про внесення змін…».

Перед Судом також виступив і представник Президента України у КСУ Ростислав Михеєнко. Так, на його думку, доводи депутатів щодо порушення принципу зворотної дії закону в часі не заслуговують на увагу, оскільки він стосується закону про кримінальну відповідальність, тобто матеріального закону.

Заслухавши учасників конституційного провадження, Велика Палата Конституційного Суду перейшла до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі. Пізніше його текст буде опубліковано на офіційному веб-сайті Суду.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України стосовно порядку застосування так званого «закону Савченко». «Вирішуючи питання про те, якою редакцією ч.5 ст.72 КК України слід керуватися, необхідно застосовувати правила дії у часі закону про кримінальну відповідальність, а не кримінального процесуального закону», — зазначається у постанові ВП ВС.